Біологія
Біологія

Собаки помітили неприродний рух м'ячиків на відео

Дослідження австрійських науковців вказує, що собаки розуміють, як поводяться об'єкти у фізичному світі при контакті, й формують на основі цього очікування про їхню поведінку. Так, піддослідні собаки реагували тривалим поглядом та розширеними зіницями, коли їм показували на екрані комп'ютера рух м'ячиків, що порушує основні фізичні закони руху. Стаття опублікована в журналі Biology Letters.

Unsplash

Unsplash

Що вивчали дослідники?

Люди вже у віці кількох місяців розуміють деякі причинно-наслідкові зв'язки, наприклад, результат контакту предметів, на основі чого будують передбачення про своє середовище. Наприклад, у шість-сім місяців діти можуть зрозуміти, що показані їм об'єкти рухаються не за основними законами фізики. Вчені з'ясували це під час дослідів із двома об'єктами: зазвичай, якщо об'єкт А наближається та стикається з об'єктом В, то зупиняється, а об'єкт В починає рухатися. Але у дослідженнях дітям показували й інший варіант, де об'єкт А наближався до об'єкта В, який починав рухатися ще до контакту із першим, або із помітною затримкою. Немовлята розуміють, що показані предмети поводяться не так, як мали би, що помітно за їхнім тривалішим поглядом за незвичайними об'єктами, а також розширенням у цей час зіниць, що вказує на посилення мисленнєвих процесів, сильні емоції або здивування. Розуміння принципу контакту виявляли також у шимпанзе, тому існує припущення, що воно особливо притаманне видам, які використовують інструменти. Розібратися, чи це так, спробували науковці Віденського університету, провівши досліди на собаках, у яких раніше вже реєстрували розширення зіниць у відповідь на споглядання облич розгніваних людей.

Як перевіряли вміння собак розуміти принцип контакту у фізичному світі?

Дослідження провели за участі 14 собак — п'ятьох бордер-колі, ще п'ятьох змішаної породи, двох лабрадорів ретриверів, одного колі й однієї австралійської вівчарки. Тварин просили поставити голову на підставку, щоб вона не рухалася і відеокамера могла слідкувати за їхніми очима. Потім собакам стали показувати короткі, довжиною до чотирьох секунд, відео на екрані комп'ютера перед ними.

На відеозаписах показувався рух реалістичних анімованих 3D-м'ячиків. В одних роликах жовто-чорний м'ячик котився зліва направо назустріч нерухомому синьо-білому м'ячику посередині, стикався із ним, тоді різко зупинявся, а рух продовжував уже синьо-білий. Але в інших відео жовто-чорний м'яч різко зупинявся ще до контакту з синьо-білим, який, зі свого боку, починав рух самостійно, всупереч законам руху Ньютона.

Як зреагували собаки на представлені м'ячики?

Собаки помітно довше затримували погляд на м'ячі, який зупинився, у ситуації з відсутнім контактом, ніж коли він зупинився через зіткнення з іншим. Ймовірно, це не узгоджувалося із очікуваннями собак щодо поводження предметів у звичайному середовищі. На це вказав і результат аналізу зміни розміру зіниць піддослідних. Під час перегляду відео з відсутнім контактом м'ячів зіниці собак були значно більшими, ніж коли вони споглядали рух м'ячів за звичайним сценарієм.


На відео показано відстеження погляду собаки при спогляданні нею м'ячика, який просто котиться. Christoph J. Völter, Ludwig Huber / Biology Letters, 2021

На відео показано відстеження погляду собаки при спогляданні нею м'ячика, який просто котиться. Christoph J. Völter, Ludwig Huber / Biology Letters, 2021


М'ячика, який стикається з іншим, обидва з яких поводяться природно. Christoph J. Völter, Ludwig Huber / Biology Letters, 2021

М'ячика, який стикається з іншим, обидва з яких поводяться природно. Christoph J. Völter, Ludwig Huber / Biology Letters, 2021


М'ячика, який зупиняється ще до контакту з другим, який завчасно починає рух. Christoph J. Völter, Ludwig Huber / Biology Letters, 2021

М'ячика, який зупиняється ще до контакту з другим, який завчасно починає рух. Christoph J. Völter, Ludwig Huber / Biology Letters, 2021

Автори статті кажуть, що їхнє дослідження надає перші відомі свідчення тощо, що собакам властиве розуміння причинно-наслідковості в рамках принципу контакту. Це наводить на думку, що вроджене розуміння закономірностей фізичного середовища є поширеним серед ссавців, а не властивий лише видам із використанням інструментів. Але науковці не виключають, що у випадку із домашніми собаками очікування щодо поводження м'ячів при зіткненні пояснюється досвідом взаємодії тварин із людськими предметами, зокрема м'ячиками для ігор із улюбленцем. Щоб розібратися у цьому детальніше, потрібно провести подальші дослідження за участі собак із різних популяцій, серед яких будуть незнайомі з подібними предметами, та не одомашнених видів, як-от вовків.