Різне

Скрипалів навчили ефективно синхронізуватися

Вчені винайшли новий спосіб ефективної синхронізації діяльності людей. Вони створили складну мережу для скрипалів, у якій кожен учасник орієнтувався на невелику кількість інших учасників, а не на усю групу. Це дозволило музикантам досягти більшої свободи, і як наслідок, уся система запрацювала краще. Такий підхід можна буде застосувати для епідемічного контролю, управління рухом на дорозі чи динаміки фондового ринку, вважають автори дослідження у журналі Nature Communications.

Навіщо нам синхронізуватися?

Синхронізація об’єднаних груп зустрічається у багатьох галузях: психології, біології, політиці, астрономії та біології. Це явище має вирішальне значення для життя багатьох організмів від мікроскопічного рівня до великих груп. Розуміння параметрів та динаміки людських мереж, а також поведінки та мотивації осіб, що їх складають, важливе для усієї цивілізації. В останні роки людські мережі та синхронність натовпу активно вивчаються, проте досі такі дослідження фокусувалися на простій схемі зв’язку в системі, коли усі її члени синхронізуються з усіма.

І що скрипалі?

Щоб вивчити поведінку групи людей, які пов’язані між собою складним чином, вчені зібрали шістнадцять музикантів, що грають на електричних скрипках. Їх попросили кілька разів зіграти одну й ту саму музичну фразу. Звуки інструментів відтворювалися через шумопоглинальні навушники, які одягнули на музикантів. Таким чином, вчені контролювали подачу звуків до кожного з учасників, при цьому скрипалі сиділи так, що не могли бачити одне одного, а через шумопоглинання чули лише те, що звучало в навушниках. Це дозволило вченим об’єднати музикантів у невеликі групи, які також поєднувалися з іншими групами. Керована комп’ютером система створювала різні затримки зв’язку, і музиканти синхронізували свій ритм із тим, що чули.

Результат

Експеримент показав, що при такому об’єднанні гравці отримують більше свободи та використовують кілька стратегій для синхронізації: ігнорують конфліктний сигнал і ефективно розривають зв’язок із учасником, що грає у відмінному від групи темпі. Такі стратегії виявилися ефективнішими за інші сучасні моделі синхронізації.

Дослідники сподіваються, що їхній метод можна буде застосовувати у різних сферах людської діяльності.