У дітей реакція страху на зовнішні стимули виявилася пов'язаною із мікробним складом кишківника. До такого висновку дійшли американські вчені, коли помітили в невеликому експерименті, що більш лякливі діти мають відмінний від інших дітей профіль мікробного складу кишківника. Результати пілотного дослідження опубліковані в журналі Nature Communications.
Briagin / Getty Images
Чому вчені про це задумалися?
Страх — здебільшого одна з найменш приємних емоцій. Але він також є одним із головних компонентів, що забезпечують нашу виживаність, а також нормальний розвиток. Реакція страху на різноманітні зовнішні стимули з'являється паралельно із відповідними загрозами. Так, у віці близько шести місяців немовлята можуть розрізняти вирази обличчя і виокремлюють серед них налякані. Потім до одного року у них з'являється страх висоти, дивних об'єктів та чужинців. Деякі вчені припускають, що у цьому віці роль страху зводиться до обмеження бажання вже доволі активної дитини пізнавати небезпечний світ. Інтенсивність реакції страху на певний стимул є сильно індивідуальною характеристикою. Але надмірно сильний або слабкий страх в дитинстві пов'язують із вищим ризиком розвитку психічних проблем, як-от тривожності або беземоційності. Тому є потреба в кращому розумінні того, що визначає нашу боязкість. Досліди на тваринах вказували, що свою роль у цьому може відігравати кишкова мікрофлора. Це надихнуло дослідників із Університету Північної Кароліни та Мічиганського університету перевірити наявність такого зв'язку і в людських дітей.
Як вони вивчали страх у дітей?
Дослідники залучили до проведення дослідження невелику групу із 34 дітей, які народилися шляхом природних пологів та вигодовувалися грудьми щонайменше протягом першого місяця життя, коли їхнім батькам запропонували участь в експерименті. Вчені проаналізували кишковий мікробіом цих дітей на основі фекальних зразків, які надали батьки у віці одного місяця, а також через рік.
У віці приблизно одного року учасники пройшли через поведінковий експеримент, у якому оцінювалося, наскільки сильна у них реакція страху. Для цього науковці почергово одягали на себе маску коня, мавпи, іншопланетянина або яблука, чия дивина на людській голові спершу може налякати дітей. У такому вигляді вони з'являлися перед дітьми, які сиділи в кріслі, а відеокамери реєстрували їхню реакцію. На основі записів, а також відповідей матерів в опитувальнику щодо поведінки їхніх дітей, вчені проаналізували силу реакції страху в учасників. Відтак результати порівняли з показниками мікробіому дітей.
Що дізналися з цього дослідження?
Вчені справді виявили зв'язок між реакцією дітей на маски та складом їхнього кишкового мікробіому. Так, сильніше лякалися діти, у яких спостерігається нижча кількість бактерій Bacteroides, але вища з груп Veillonella, Dialister, Bifidobacterium, Lactobacillus та Clostridiales. У віці одного місяця ці немовлята також мали менш рівномірний кишковий мікробіом, тобто такий, у якому невелика кількість видів бактерій домінує в чисельності над іншими.
Науковці також дослідили роботу мозку учасників за допомогою магнітно-резонансної томографії. Результати вказують, що мікробний склад також пов'язаний із розміром амигдали — частини мозку, яка, серед іншого, відповідає за реакцію на загрози. Тому вчені припускають, що кишковий мікробіом може впливати на розвиток цієї мозкової структури й таким чином принаймні частково визначати реакцію страху в людей також. Однак це дослідження пілотне, проведене на дуже малій вибірці, тому вчені планують детальніше дослідити питання і перевірити свої результати у наступних роботах.