Скам’янілість мухи віком 47 мільйонів років дозволила встановити її останню їжу

Палеонтологи проаналізували скам’янілість мухи родини неместринід віком 47,5 мільйонів років з помітно набряклим черевцем та виявили, що вона харчувалася пилком принаймні чотирьох родин рослин. Крім того, муха була запилювачем двох родів квітів, які збереглися і до тепер. У своїй статті в журналі Current Biology дослідники описують її роль у своєму середовищі.

Зліва направо: залишки тіла і крила, цифрами на черевці вказані ділянки, з яких видалили кутикулу, щоб дістатися до пилка; реконструйований тривимірний рельєф; збережений до сьогодні вид мухи Hirmoneura maculipennis, яка належить до того ж роду, що і досліджуваний екземпляр. Senckenberg

Зліва направо: залишки тіла і крила, цифрами на черевці вказані ділянки, з яких видалили кутикулу, щоб дістатися до пилка; реконструйований тривимірний рельєф; збережений до сьогодні вид мухи Hirmoneura maculipennis, яка належить до того ж роду, що і досліджуваний екземпляр. Senckenberg

Що відомо про цю родину?

Мухи родини неместринід налічують 277 видів та 17 родів, які існують і сьогодні. Їхні скам’янілості зустрічаються від юрського до еоценового періоду і включають близько 25 вимерлих видів, віднесених до 13 родів. Більшість викопних неместрінід були описані з мезозойських відкладень, і лише 7 видів походять з кайнозської ери, яка почалася 66 мільйонів років тому і триває дотепер.

Який екземпляр досліджували вчені?

Скам’янілість, яку досліджували палеонтологи у новій роботі, була знайдена у геологічній формації Мессель (Messel) в Німеччині. Відкладення цієї ділянки опинилися у озері в заглибленні, створеному вибуховою вулканічною активністю. Радіометричне датування показує, що виверження відбулося 48,2 мільйонів років тому, а вік скам’янілості складає принаймні 47,5 мільйонів років. Цей екземпляр унікальний тим, що зберіг виразну тривимірну структуру в центрі черевця. Вчені встановили, що тут знаходиться воло — розширена частина стравоходу, де їжа може зберігатия перед тим як потрапити в кишківник для перетравлення. Воло цієї мухи заповнене пилковими зернами — її останньою їжею.

Скам’янілий пилок, проаналізований за допомогою електронного мікроскопу. Fridgeir Grímsson

Скам’янілий пилок, проаналізований за допомогою електронного мікроскопу. Fridgeir Grímsson

Про що вони дізналися?

Мухи загалом, і особливо неместриніди, є важливими запилювачами. Наприклад, мухи з довгим хоботком на півдні Африки формують ефективну систему запилення із трубчастими квітами та харчуюються виключно нектаром, а не пилком. Свою екологічну роль запилювачів неместриніди, скоріше за все, отримали ще у юрському періоді. Але для мух цієї родини з короткими хоботками, до яких належить і новий описаний вид, режим харчування лишався невідомим. Тепер вчені чітко встановили, що аналізована ними муха харчувалася пилком покритонасінних рослин, що для цієї родини зафіксовано вперше.


Незважаючи на те, що у місцевості навколо формації переважали типові для густих тропічних і субтропічних лісів дерева, вміст шлунку мухи вказує, що для харчування вона обирала місця поблизу, не глибоко у лісі та не високо в складних кронах. Велика кількість зерен пилку роду Decodon вказує, що муха неодноразово відвідувала квіти цього таксону. Це трав'яниста рослина висотою не більше двох метрів, яка росте на мілководді та вздовж водойм. Крім того, висока кількість пилку рослин роду Parthenocissus також підтримує теорію, що муха харчувалася рослинами на узліссі та вздовж озер, оскільки квіти цього таксону зазвичай трапляються на сонячній відкритій території.