Сірий кит здійснив подорож, довжиною щонайменше у двадцять тисяч кілометрів, пропливши із північної частини Тихого океану до південного узбережжя Африки — це рекорд серед морських хребетних тварин. Такого висновку дійшли вчені, коли дослідили походження сірого кита, поміченого біля узбережжя південної Африки у 2013 році. Результатами дослідження вони поділилися в журналі Biology Letters.
Eschrichtius robustus (західна популяція). Oregon State University / IUCN
Що це за тварини?
Сірий кит (Eschrichtius robustus) — це великий ссавець, довжиною до 15 метрів, із родини смугачевих. Він живиться в основному донними ракоподібними поблизу узбережжя, через що є легкою мішенню для китоловів. Це одна з причин, чому популяції сірих китів в Атлантичному океані зникли, залишивши лише тих, що населяють прибережні води Тихого океану. Зараз серед останніх виділяють дві популяції. Східні сірі кити досягли відносно стабільної чисельності, яку складають приблизно 20 580 особин. Натомість стан західних сірих китів значно гірший: вони перебувають на межі зникнення із чисельністю меншою за 150 зрілих особин. Східні кити здійснюють щорічні міграції між водами поблизу Аляски та східної частини Росії та узбережжям Північної Мексики. Про міграцію рідкісних західних сірих китів відомо дуже мало, але їх реєстрували переважно біля Східної Росії та Азії. Утім, нове дослідження показує, що ці тварини рекордсмени у подорожах.
Чим здивували кити вчених?
У 2013 році науковці зафіксували сірого кита поблизу Намібії, що на півдні Африки. Це було дуже незвичне спостереження, оскільки ніхто ніколи не бачив цих тварин у Південній півкулі та ще й настільки далеко від свого дому. Кит пробув у цих теплих водах близько двох місяців: достатньо часу, щоб вчені змогли акуратно відібрати зразок шкіри тварини. Це потрібно було для аналізу її ДНК, щоб могти встановити походження кита.
Відтак вчені взялися порівнювати ДНК цієї тварини та сірих китів із відомих популяцій. Аналіз показав, що «заблукалий» кит, скоріше за все, походить із уразливої популяції західних сірих китів. Це означає, що тварина пропливла з Тихого до Атлантичного океану, здолавши пів світу — щонайменше двадцять тисяч кілометрів. Поки що це рекорд серед водних подорожей хребетних тварин і незрівнянно з міграціями наземних тварин, серед яких рекордсменами є сірі вовки, що можуть долати понад сім тисяч кілометрів за рік.
Чому кит здійснив таку подорож?
Наразі у вчених немає однозначної відповіді на це запитання, але ймовірно, це не була міграція до конкретного місця призначення. Вони припускають, що це могло бути пов'язано зі швидким таненням морської криги, що дозволило китові досліджувати більше вод, однак необхідно провести додаткові дослідження.
Науковці запропонували три можливі маршрути, якими сірий кит міг дістатися до Африки. Найімовірніше, на думку авторів, що тварина вирушила з Арктики через Північно-Західний прохід та попрямувала вздовж узбережжя Канади. Інші варіанти включають у себе шлях, що оминає Південну Америку з півдня, а також переплиття Індійського океану. Однак вони менш ймовірні, тому що в цих місцях китів не реєстрували, а крім цього сірим китам, що харчуються на мілководді, було б складно долати великі частини відкритого океану, як у випадку з перетином Індійського.