Біологія
Біологія

Сіль повернула мишам здатність відчувати солодкий смак

Японські вчені виявили механізм, який дає змогу пояснити, чому додавання солі до солодких продуктів робить їх ще більш солодкими. Досліди на мишах показали, що головну роль у процесі відіграє білок, який використовує натрій для транспортування глюкози до клітин. Дослідження оприлюднили у журналі Acta Physiologica.

Як сприймається солодкий смак?

Здатність розрізняти смаки цукерок або лимону, наприклад, забезпечується наявністю на нашому язикові смакових бруньок. Всередині них розміщені рецептори, які власне й сприймають той чи інший смак. Раніше вважали, що солодкі смаки вловлюються лише рецепторами, які називаються T1R. Але коли у подальших дослідах мишам їх вимикали, то тварини все одно відчували смак солодкої глюкози. Отже, у мишей та, можливо, людей повинні бути якісь інші шляхи насолоджуватися солодощами. Вчені з Токійського стоматологічного коледжу звернули особливу увагу на речовину, яка допомагає доставляти глюкозу до клітин.

Що за допоміжна речовина?

Глюкоза є джерелом енергії для клітин, але її молекули не можуть самостійно проникати всередину них, тож цьому сприяють особливі білки на поверхні клітин - глюкозні транспортери. Один із них, SGLT1, використовує іони натрію, щоб транспортувати глюкозу до клітин нирок та кишечника, але його також знайшли в рецепторах, які реагують на солодке. Тому японські вчені вирішили перевірити, яку роль відіграють ці білки у сприйнятті смаку.

Які досліди провели?

У своїх дослідах науковці натирали язики мишей, що мали нечутливі рецептори T1R, розчином глюкози та солі, яка містить необхідний для SGLT1 натрій. Вони спостерігали за реакцією нервів, що зв’язані зі смаковими клітинами. З’ясувалося, що у присутності солі нерви збуджувалися активніше, у порівнянні до мишей, яким давали лише цукровий сироп. Вони також явно віддавали перевагу солоно-солодкому розчину. Щоправда, це працює у такий спосіб лише стосовно глюкози, а підсолоджувачі, як сахарин, схожої реакції не викликали. Коли ж вчені заблокували роботу SGLT1, то реакція на глюкозу знову зникла, що є ще одним підтвердженням його ролі у сприйнятті солодкого смаку.

Про що це говорить?

Якщо мишам з модифікованими рецепторами цей механізм дає змогу відчувати глюкозу, то у звичайних мишей, вважають вчені, він посилює солодкий смак, який вловлюється рецепторами T1R. На їхню думку, результати можуть стосуватися і сприйняття людини - це могло би пояснити, чому продукти на кшталт солоної карамелі такі популярні.

Дослідники також з’ясували, що є три типи чутливих до солодкого клітин. Перші два використовують для цього або T1R, або SGLT1. Вони дають змогу відрізняти природні цукри від штучних підсолоджувачів. А третій тип використовує обидва механізми, і ще й реагує на жирні кислоти та смак умамі. Науковці припускають, що завдяки цим клітинам ми можемо виявляти багаті на калорії продукти.


Зазвичай рецептори здатні реагувати лише на один-два смаки, але нещодавно вчені відкрили клітини, рецептори яких можуть сприймати аж чотири із п’яти смаків.