Дослід британських та швейцарських вчених показав, що штучна підшлункова залоза може допомогти контролювати рівень глюкози у крові пацієнтам із діабетом другого типу та потребою в діалізі через ниркову недостатність. Терапія полягає у використанні пристрою, що автоматично вимірює рівень глюкози в крові та за потреби підшкірно вводить інсулін у необхідному дозуванні. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature Medicine.
Чому виникла потреба у цій роботі?
Цукровий діабет сам по собі є дуже серйозною та важкою хворобою, однак він також може призводити до виникнення вторинних захворювань. Наприклад, не рідкісним ускладненням діабету другого типу є ниркова недостатність, при якій нирки не можуть належно виконувати свої функції, і може виникати потреба у проведенні діалізу. Цей стан, зі свого боку, суттєво підвищує ризик аномально низького або високого рівня глюкози в крові. Ситуація ускладнюється ще й тим, що у цієї категорії пацієнтів цукровий діабет важко піддається контролю. Більшість типових оральних медикаментів протипоказані людям із нирковою недостатністю, тому часто головним лікуванням для них є введення інсуліну. Визначити оптимальне дозування препарату не так вже й легко, тому через занепокоєння лікарів надмірно знизити рівень глюкози в пацієнта йому часто виписують менші за потрібні дози. Зважаючи на те, що кількість хворих на діабет зростає із кожним роком, вкрай потрібним є розроблення нових методів контролю рівня цукру в пацієнтів на діалізі. Один із них представили дослідники Кембридзького та Бернського університетів.
Що пропонують вчені діабетикам на діалізі?
Вчені випробували на пацієнтах із цукровим діабетом другого типу та нирковою недостатністю штучну підшлункову залозу, яку останніми роками дедалі частіше стали використовувати у пацієнтів із діабетом першого типу. Це пристрій, який може безперервно відстежувати рівень глюкози у крові, а завдяки оснащенню інсуліновою помпою — вводити інсулін підшкірними ін'єкціями у дозуванні, що відповідає поточній концентрації глюкози у крові. Уся система носиться зовні тіла, а її робота керується комп'ютерним алгоритмом на смартфоні пацієнта.
Зараз таку систему випробували на 26 пацієнтах із цукровим діабетом, які потребують діалізу. Із них тринадцятеро спочатку отримували лікування штучною підшлунковою залозою, а ще тринадцятеро — стандартне лікування інсуліновими ін'єкціями. Відтак учасники помінялися групами, тож кожен із них отримав як стандартну терапію, так і штучну підшлункову залозу. Завданням вчених було порівняти, як довго у пацієнтів підтримувався бажаний рівень глюкози крові (від 5,6 до 10 мілімоль на літр).
Які результати випробування?
У період, коли лікування проводилося штучною підшлунковою залозою, рівень глюкози у крові пацієнтів підтримувався на бажаному рівні у середньому 53 відсотки часу. Натомість при стандартному лікуванні показник сягав у середньому лише 38 відсотків. Якщо перевести в години, то різниця полягає приблизно у 3,5 годинах. Середній рівень глюкози у групі експериментальної терапії складав 10.1 мілімоль на літр, а в контрольній — 11,6. При цьому робота штучної підшлункової залози із кожним разом краще пристосовувалася до пацієнта: якщо в перший день пацієнти проводили близько 38 відсотків часу з оптимальним рівнем глюкози у крові, то на двадцятий день уже понад 60.
Самі учасники теж відгукнулися про пристрій позитивно, вказуючи, що з ним вони могли менше хвилюватися за свій діабет та мати більше часу на себе. Тож автори вважають, їхня робота вказує на безпечність та ефективність застосування штучної підшлункової залози в пацієнтів із діабетом другого типу та потребою в діалізі. Водночас вони почали проводити випробування терапії на людях із діабетом другого типу без супутньої ниркової недостатності.
Пацієнт зі штучною підшлунковою залозою. University of Cambridge