Група дослідників знайшла підтвердження гіпотезі, що акули схильні нападати на людей, сплутуючи їх із ластоногими. На це вказує порівняння плавання людей, морських левів та морського котика, проведене з урахуванням зорового сприйняття білих акул. Відповідне дослідження опублікували в журналі Journal of the Royal Society Interface.
Doug Perrine / Minden Pictures
Чому акули нападають на людей?
Всупереч поширеному уявленню, акули рідко нападають на людей. Але коли це стається, то негативні наслідки зачіпають усі сторони конфлікту. Для людини напад акули може завершитися каліцтвом чи навіть смертю, для місцевих спільнот — економічними проблемами, для самих акул — часто нераціональними летальними способами боротьби з ними. Зрештою можуть постраждати рідкісні види акул, і навіть ті, які не є цільовими. Але громадськість загалом підтримує такі дії через надмірний страх перед акулами. Наразі незрозуміло, чому взагалі акули нападають на людей, які не входять до їхнього раціону, але краще розуміння цього могло б допомогти розробити безпечніші для них методи запобігання агресивної зустрічі з людиною.
Найчастіше жертвами акул стають серфінгісти, і одна з гіпотез пояснює це випадковістю. Так, дивлячись знизу на людину на дошці, акули можуть сплутати її з представниками ластоногих, як-от тюленями, якими вони природно харчуються. Утім, деякі дослідження показують, що акули кусають людей не з такою силою, як це роблять при нападах на ластоногих. Можливо, вони все ж помічають, що це не їхня здобич, а укуси радше зумовлені зацікавленістю чи спантеличеністю. Критики гіпотези про подібність плавців до ластоногих також вказують, що вона ґрунтується більшою мірою на особливостях візуального сприйняття людини, а не акули. Та наука сильно просунулася у розумінні того, як бачать тварини. Тому група науковців з Університету Макуорі спільно з австралійськими, британськими та південноафриканськими колегами спробували з'ясувати, чи справді з погляду акули людей легко сплутати з тюленем.
Як визначали подібність плавців до ластоногих?
Науковці порівнювали відеозаписи плавання ластоногих, людей та прямокутної дошки, зроблені знизу з таких ракурсів, з яких за об'єктами могла б спостерігати акула. На відео зареєстрували плавання двох австралійських морських левів (Neophoca cinerea) та одного новозеландського морського котика (Arctocephalus forsteri). Двоє людей на записах демонстрували різні типи плавання, зокрема по-собачому, у повільному та швидкому вільному стилі. У деяких випадках люди перебували на дошці для серфінгу різної форми та розміру, при цьому їхні ноги могли брати участь у плаванні або ні.
Відеозаписи зробили монохроматичними, щоб вони відповідали візуальному сприйняттю акул. Потім вчені застосували до них комп'ютерну модель для аналізу руху об'єктів, беручи за основу спосіб сприйняття рухів та форми об'єктів молодими білими акулами (Carcharodon carcharias), які найчастіше нападають на людей.
То акули кусають людей навмисно чи випадково?
Дослідники дійшли висновку, що з точки зору акули людина, яка пливе сама або на дошці, майже не відрізняється в рухах та формі від ластоногих. Таким чином, результати свідчать на користь гіпотези про сплутання людини із типовою здобиччю. Вчені також додають, що їхні відеозаписи робилися в умовах ідеальної видимості, а в природному середовищі вона буде набагато гіршою, що підвищує шанси акул на помилку.
Laura A. Ryan et al. / Journal of the Royal Society Interface, 2021
Моделювання напрямку і сили рухових сигналів на основі відео з плаванням (лівий стовпчик зверху вниз) ластоногих, людини на дошці для серфінгу, людини без дошки та прямокутної дошки, за умови налаштування просторової роздільної здатності в 5 (середній стовпчик) та 2,5 (правий стовпчик) циклів на градус — максимального та більш типового значень для зору молодих білих акул відповідно. Помітно, що за значення 2,5 циклів на градус виділяється лише прямокутна дошка, а решта об'єктів представляються дуже подібно.
Водночас науковці зазначають, що не в кожному випадку укуси людей акулами є випадковими. Зрештою, ці риби орієнтуються і завдяки електрорецепції, нюху, слуху та механорецепції, хоча сам візуальний сигнал може бути достатньою причиною для нападу на жертву.
Автори сподіваються, що їхні результати допоможуть краще спланувати дії для уникнення нападів акул на людей, які не полягатимуть у зниженні чисельності цих риб. Це актуально, враховуючи, що більшості океанічних видів акул та скатів наразі загрожує вимирання.