Американські науковці дійшли висновку, що гуглити симптоми може бути не так шкідливо, як це звикли вважати. Учасники їхнього дослідження показали навіть невелике покращення в діагностуванні після пошуку симптомів в інтернеті, хоча їхня тривожність не змінилася, як і здатність правильно провести тріаж. Результати опубліковані в журналі JAMA Network Open.
ISTOCKPHOTO / NYUL
Навіщо це вивчали?
Інтернет надає нам доступ до колосальної кількості інформації з майже будь-яких тем, зокрема теми здоров'я. Чи не кожна людина час від часу звертається до пошуковиків із запитами симптомів, що її турбують. Але нерідко навіть під час пошуків причини якогось висипу або свербежу можна діагностувати в себе рак або інші смертельні недуги, навіть якщо насправді пацієнт переживає звичайне подразнення або подібний легкий і тимчасовий стан. Через це лікарі зазвичай не схвалюють, коли пацієнти гуглять свої симптоми та зрештою встановлюють самі собі діагнози, що викликає у них лише зайву тривожність. Утім, деякі люди вважають, що самодіагностування за допомогою інтернету допомагає їм легше орієнтуватися, чи потрібно негайно звертатися по допомогу, чи можна почекати поки симптом сам пройде. Попри поширеність явища, немає якісних досліджень, які би вказували на можливі користь та шкоду від пошуку медичної інформації в інтернеті. Тому дослідити це питання взялися дослідники з Жіночої лікарні Брігема та Гарвардської медичної школи.
Яким було дослідження?
Вчені запросили до участі в дослідах з допомогою служби, що проводить онлайн опитування, п'ять тисяч учасників зі Сполучених Штатів Америки. Кожному з них демонстрували короткий опис медичного випадку, що містив низку симптомів. Описані прояви могли бути як легкими, так і важкими, але вони стосувалися поширених захворювань, наприклад, інфекцій, серцевого нападу або інсульту.
Учасників просили уявити, що це якась близька їм людина страждає від цих зазначених проявів якоїсь хвороби, а тоді сказали їм спробувати встановити на основі них її діагноз. Після цього добровольцям дали змогу пошукати інформацію про симптоми в інтернеті й знову спробувати встановити діагноз. Крім цього, учасників просили провести тріаж, віднести складність випадку хворого до однієї з чотирьох категорій: невідкладний стан; стан, що потребує огляду лікаря того ж дня; стан, з яким бажано потрапити до лікаря протягом тижня; стан, який радше не потребує лікування й пройде самостійно. На початку та в кінці дослідження піддослідні проходили тест на визначення тривожності.
До дослідження також залучили 21 лікаря первинної ланки, яким продемонстрували ті ж самі описи симптомів, що й учасникам, а потім просили їх встановити свій діагноз на основі них.
Які результати отримали науковці?
Дослідники зазначають, що учасники у середньому проводили за пошуками дванадцять хвилин, і деякі з них змінювали після цього вказаний ними на початку діагноз та рівень тріажу. Точність діагностування до того, як добровольці почали шукати в інтернеті, складала близько 49,8 відсотка. А після того, як вони погуглили, точність дещо зросла — до 54 відсотків. Але загалом лише 15 відсотків учасників передумали: 9,6 відсотка учасників змінили думку щодо діагнозу з неправильного на правильний, а 5,4 відсотка — з правильного на неправильний. Тоді як 12,8 відсотка змінили думку щодо тріажу: 6,2 відсотка змінили оцінку з неправильної на правильну, а 6,6 відсотка — з правильної на неправильну.
Автори роботи вважають, що пошук своїх симптомів в інтернеті може не бути таким шкідливим, як про це звикли думати лікарі, хоча й користь від нього поки що не явна. Загалом точність діагностування в учасників трохи зросла після того, як вони погуглили симптоми. Крім того, більшість з них зазначили, що найбільше їм допомогли спеціалізовані сайти охорони здоров'я. Тривожність в учасників теж не зросла після пошуків в інтернеті. Водночас автори наголошують на кількох обмеженнях дослідження. Приміром, учасники можуть по-інакшому проводити пошук в інтернеті своїх справжніх симптомів або близьких людей, що також може випливати у відмінних проявах тривожності. Тож краще розібратися у цьому питанні допоможуть лише майбутні дослідження.