Німецькі дослідники провели низку когнітивних тестів з приматами різних видів та спростували гіпотезу про взаємозв’язок між розміром мозку та когнітивними здібностями. Досліди показали, що навіть примати із найменшими мізками проходять більшість тестів із такою ж успішністю, як і ті, чий мозок має великий розмір, пишуть вчені у статті журналу PeerJ.
Чи має розмір значення?
Зв’язок між розміром головного мозку та розумом довгий час був темою дебатів. Головною думкою є те, що більший мозок забезпечує кращу пам’ять та швидше навчання. Часто цю гіпотезу використовують для пояснення причини людського розуму, оскільки наш мозок є досить великим відносно розмірів тіла. Але гомініди разом із іншими приматами, що еволюційно є нашими близькими родичами, теж володіють великими мізками. Хоча визначити, які з них найрозумніші, є непростим завданням. Тому науковці з Німецького центру приматології вирішили провести свої дослідження аби визначити найбільш здібних.
Кого досліджували?
Вчені провели з тваринами різні експерименти, використовуючи Батарею когнітивних тестів для приматів (PCTB). Вони складалися із завдань, на основі виконання яких можна оцінити різні аспекти інтелекту. У науковій літературі вже є відносно багато інформації щодо показників PCTB сухоносих приматів, до яких входять і гомініди, наприклад, шимпанзе, орангутани, горили, та такі мавпи, як бабуїни чи макаки. Через це науковці сфокусувалися на проведенні досліджень на мокроносих приматах лемурах, які відділилися від основної гілки приматів приблизно 60 мільйонів років тому, тож зберегли багато рис предків. Водночас вони є живою моделлю для вивчення еволюції когнітивних здібностей сучасних приматів, вважають автори роботи.
Які результати показали тварини?
Аналіз результатів завдав значного удару гіпотезі, наведеній на початку статті. Три види лемурів загалом проходили когнітивні тести так само успішно, як це властиво для більш “мозковитих” сухоносих родичів. Ба більше, лемури перевершили гомінідів у дослідах, де потрібно було стежити за поглядом особи та здогадатися про її наміри. Навіть карликові мишачі лемури, які мають мізки у 200 разів менші від мізків шимпанзе та орангутанів, досягли подібних до них результатів під час проходження більшості дослідів. Вони включали шкалу оцінювання соціального навчання, де тварини повинні були використовувати надану людиною інформацію для розв’язання задач, та шкалу спілкування, яка вимагає від піддослідних розуміння сигналів, які подає людина.
Щоправда, деякі інші примати перевершували й лемурів у вирішенні завдань. Наприклад, шимпанзе показували кращі завдання в тестах, пов’язаних із кількостями, а мавпам краще давалися просторові завдання.
На думку авторів, їхнє дослідження доводить, що когнітивні здібності не можуть бути узагальнені, зокрема й розміром мозку, натомість кожен вид має власні, властиві йому навички.