Результати дослідження науковців зі США вказують на те, що романтичні пари, які живуть разом, часто розділяють між собою звички та, як наслідок, фактори ризику серцево-судинних захворювань. Тож вчені вважають, що спеціально розроблені програми модифікації поведінки можуть принести користь не тільки безпосередньо пацієнтові, а і його партнерові. Дослідження опублікували у журналі JAMA Network Open.
У чому актуальність роботи?
Пари, які проживають разом, мають багато чого спільного. Зокрема, вони розділяють однакові умови довкілля та переймають одне від одного типи поведінки. Останні часто можуть визначати нашу схильність до розвитку серцево-судинних захворювань. Попри це, дотепер було невідомо, наскільки подібність поведінки у романтичних пар впливає на їхні фактори ризику щодо захворювань серця. Між тим, такі знання можуть допомогти розробляти ефективніші програми охорони здоров’я, націлені на пари. Тому американські дослідники вирішили дослідити, як партнери впливають на здоров’я одне одного.
Як проводили дослідження?
Дослідники проаналізували здоров’я серцево-судинної системи понад 5 300 пар людей віком 39-57 років по всіх Сполучених Штатах в рамках оздоровчої програми, запропонованої роботодавцями. Особливу увагу науковці звернули на сім факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, визначених Американською асоціацією серця: статус куріння, індекс маси тіла, денна фізична активність, раціон, рівень глюкози в крові, загальний холестерин та артеріальний тиск. На всі ці фактори ризику можна впливати протягом життя, а вони, зі свого боку, визначають нашу схильність захворіти на такі стани, як тромбоз артерій, серцевий напад чи інсульт.
Інформацію збирали під час фізичних та лабораторних обстежень, а також за допомогою опитувальників. Для кожного учасника визначали його статус відповідно до семи категорій як поганий, середній чи ідеальний.
То які результати отримали науковці?
Вчені з’ясували, що партнери, які живуть разом, ділять між собою окрім житла ще й фактори ризику та звички, які впливають на здоров’я їхнього серця. Як результат, більшість пар у дослідженні мали однаково здорову або порушену серцево-судинну систему. Якщо один із партнерів мав ідеальний статус стосовно якогось фактора ризику, то інших із великою ймовірністю мав таку ж оцінку. За п’ятирічний період спостережень учасники майже не покращили свої оцінки факторів ризику, але до 80 відсотків з них розділяли з партнером погане або “не ідеальне” здоров’я серцево-судинної системи внаслідок нездорового харчування та браку фізичних навантажень.
Утім, це не означає, що стосунки шкодять здоров’ю, особливо зважаючи на те, що дослідження виявило лише асоціацію, а не причинно-наслідковий зв’язок та базувалося значною мірою на опитуваннях, які часто є неточними. Загалом, автори підсумовують, що не зайвим буде усвідомити відповідальність за здоров’я партнера через увагу до власного здоров’я та поведінки.