Дослідники з MIT змогли побачити вміст поштової скрині з Європи епохи Ренесансу, вперше прочитавши вміст одного ще невідкритого листа. Для цього їм знадобився рентген та алгоритми згладжування, яким вдалося відновити читабельні зображення навіть згорнених листків. Свій метод віртуального читання листів вчені описали у журналі Nature Communications.
MIT Libraries
Чому б науковцям просто не відкрити листа?
До того, як ми у 1830-х роках навчилися відправляти листи у конвертах, люди зберігали таємницю листування за допомогою так званих листових замків. Це складання, вирізання або запечатування листів певним чином так, що у разі неправильного відкривання ви порушували цілісність паперу та ризикували бути викритим у зацікавленості чужою кореспонденцією. У статті вчені жартівливо називають це першим видом шифрування, хоча невеликі прорізи, язички і отвори, розміщені безпосередньо у листі, які і ставали конвертами, дійсно довгий час запобігали несанкціонованому доступу до листування.
Звичайно увагу вчених привертає саме зміст листів. Але і складки, щілини та сліди воскових печаток свідчать про тисячі технік складання, які століттями використовувалися для перетворення плоского аркуша паперу у надійний архів, можуть додати штрихів історії. Досі дослідження таких замкнених листів обмежувалися стандартною практикою розпакування, що загрожувало і їхній цілісності, а тому альтернативний підхід, який би дав змогу читати, але не чіпати, став би у пригоді.
Чию пошту прочитали вчені?
Основним джерелом даних для дослідників стала скриня начальника пошти, знайдена у музеї Voor Communicatie в Гаазі, яка зберігає трьохсотрічну недоставлену пошту. Там знайшли 2571 вже відкритих листів, а також 577 стосів, яких ніколи не торкалися. Вчені створили картотеку з різних способів запечатування листів і нарахували 11 форматів складання від звичайних прямокутників до складних багатокутних форм.
Скриня, що колись належала начальнику пошти Саймону де Брієну та його дружині Марі Жермен. Sound and Vision The Hague
Як перехопити чужу кореспонденцію?
У своїй роботі вчені звернулися до одного зі способів рентгену, який часто використовують у стоматології — рентгенівську мікротомографію, яка дає змогу візуалізувати внутрішню структуру, не пошкоджуючи її. Рентген зібрав сотні проєкцій та перетинів листів, за якими потім дослідники змогли створити їхню тривимірну реконструкцію. При скануванні вони отримали об'ємний набір даних, у тому числі й щільність матеріалу та навіть розташування чорнил (області з високим вмістом заліза, міді або ртуті). Потім дані мікротомографії піддали обробці алгоритмам, яких попередньо не навчали розрізняти різні види такого шифрування, а тому полегшили роботу з такими об’ємними даними та отримали повний тривимірний геометричний аналіз.
Що цікавого було у листах?
Таким чином вченим вдалося віртуально прочитати лист від 31 липня 1697 року, де чоловік на ім’я Жак Сеннак пише своєму двоюрідному брату П'єру Ле Перу, французькому купцеві в Гаазі, про смерть Даніеля Ле Перса. До того дослідники знали лише ім'я передбачуваного одержувача, написане зовні листа. І хоч вміст навіть всіх цих листів навряд чи може радикально змінити наше розуміння історії 17-го століття, ця робота дала змогу простежити «еволюцію шифрування». Так науковці помітили, що від методу «складати і закріплювати», поширеного на початку століття, з часом європейці епохи Відродження перейшли до способу загортання листів, схожого на сучасні конверти — «скласти і приклеїти». За словами вчених, з новим методом, вони за лічені хвилини зможуть дізнаватися вміст та форму давніх матеріальних пам’яток, жодним чином не порушуючи їхню цілісність.
А поки фізики також прагнуть опанувати нові способи шифрування, щоб захистити листування Аліси та Боба, а тому передають голограму котика заплутаними фотонами або вчать обмінюватися ними дронів.