Астрономія
Астрономія

Потік метеоритів на Землю не показав зв’язку із руйнуванням великих астероїдів

Дослідники проаналізували зерна мікрометеоритів у морських відкладеннях, які відносяться до 15 різних періодів фанерозойського еону, і порівняли їх з 15 найбільшими подіями руйнування астероїдів у головному поясі. Вважається, що саме такі події створюють потоки уламків, що летять на Землю, однак вчені виявили зв’язок між цими процесами лише в одному випадку. Відповідна стаття доступна у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Johan Swanepoel / Shutterstock

Johan Swanepoel / Shutterstock

Що відомо про потоки метеоритів на Землю?

Вважається, що метеорити потрапляють на Землю, коли руйнування великих астероїдів генерує нові популяції фрагментів. Ці уламки перебувають у внутрішній Сонячній системі протягом тривалих періодів часу, постачаючи матеріал на планети. Загальноприйнято, що метеорити, які падають на Землю, походять від великих подій розпаду або кратерування у головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса і Юпітера. Якщо це дійсно так, то потік позаземного матеріалу буде змінюватися залежно від часу таких подій.

Яке дослідження провели астрономи?

Ще донедавна вченим майже нічого не було відомо про швидкість потоку і типи метеоритів та мікрометеоритів, які впали на Землю в далекому минулому (раніше, ніж мільйон років тому). Зазвичай метеорити швидко руйнуються на поверхні Землі, що ускладнює реконструкції давніх потоків. Однак більшість типів метеоритів містять невелику частку дуже стійких мінералів шпінелей, які переживають вивітрювання і можуть бути виявлені кислотним розчиненням великих зразків відкладень будь-якого віку. Дослідники шукали реліктові зерна позаземної шпінелі в осадах з різних часових вікон фанерозойського еону. У попередніх роботах вчені вже проаналізували 11 таких вікон, а тепер додали до них ще чотири: два найстаріших, з кембрійського періоду, і два з юрського періоду. Усього вони проаналізували 8484 кілограми осадового вапняку, приблизно рівно розподіленого за часовими вікнами. Кожне часове вікно охоплює період від 1 до 5 мільйонів років. Отримані дані дослідники порівняли із даними про 15 великих подій формування родин астероїдів, при яких утворювалося більше 500 уламків. Такі події повинні були утворити велику кількість дрібного пилу, який досяг би Землі через кілька сотень тисяч років.

Позаземні зерна хроміту в мікрометеориті, морському вапняку та хондриті. Fredrik Terfelt, Birger Schmitz

Позаземні зерна хроміту в мікрометеориті, морському вапняку та хондриті. Fredrik Terfelt, Birger Schmitz

Про що вони дізналися?

Дослідники виявили, що розпад батьківського тіла для L-хондритів 466 мійльйонів років тому спричинив помітну аномалію. Протягом усього фанерозою, за винятком даної події, потік звичайної хондритової хромової шпінелі був стабільним у діапазоні і складав від 0,1 до 0,5 зерен на квадратний метр за тисячі років. Але протягом приблизно 2 мільйонів років після цього розпаду потік зріс у 100–300 разів. Згодом він зменшився, але продовжився до силурійського періоду, тобто тривав протягом 40 мільйонів років після події. Навіть сьогодні цей розпад є джерелом майже третини всіх метеоритів, що падають на Землю. Крім цього, потік метеоритів був надзвичайно стабільним протягом останніх 500 мільйонів років. На думку дослідників, основна маса метеоритів постійно походить із досить обмеженої області орбітального простору в поясі астероїдів, але звідки саме, залишається невідомим.

Події утворення великих родин астероїдів та кількість знайдених метеоритних зерен у відкладеннях. Fredrik Terfelt, Birger Schmitz

Події утворення великих родин астероїдів та кількість знайдених метеоритних зерен у відкладеннях. Fredrik Terfelt, Birger Schmitz