Поширення культурного знання розпочалося щонайменше 400 000 років тому

Нідерландські дослідники запропонували гіпотезу, згідно з якою популяції древніх людей могли навчатися одне від одного ще до поширення сучасної людини, що спростовує ідею про культурну трансмісію як особливу рису Homo sapiens. Доводом на користь цього вони називають стрімке поширення використання вогню приблизно 400 тисяч років тому у різних віддалених одне від одного угрупованнях людей, яке можна пояснити тісною взаємодією та перейняттям знань через складні соціальні мережі у давніх Homo. Своїми думками вчені поділилися в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Igor Lepilin / Unsplash

Igor Lepilin / Unsplash

Що вивчали науковці?

Набуття контролю над вогнем приблизно 400-350 тисяч років тому вважають одним із найважливіших процесів, які сталися за час еволюції людства. Вогонь забезпечив древніх людей до того недоступними вигодами, як-от додатковим захистом від хижаків, можливістю споживання нової їжі, новими способами оброблення матеріалів, подовженням світлового дня та іншими. Проте розведення й підтримання вогнища вимагало пошуку палива та доставлення його до визначеного місця, для чого люди могли кооперуватися в групи. Це могло дати їм додатковий поштовх до соціальної взаємодії та культурного розвитку. Культурна трансмісія, яка полягає у передачі знань, ідей, вірувань та поведінкових ознак між групами та популяціями, є невід'ємною складовою соціального життя сучасних людей. Деякі вчені вбачають у цьому причину еволюційної успішності Homo sapiens, і вважають, що поширення культурних знань почалося приблизно 70 тисяч років тому, коли сучасні люди почали розповсюджуватися світом. Однак поки що невідомо, чи не з'являлася ця риса раніше в інших людей. Вивченням цього питання зайнялися науковці Лейденського університету та Технічного університету Ейндговена.

Яке дослідження вони провели?

Вчені провели огляд археологічних даних про використання вогню серед наявної наукової літератури за останні десятиліття. Вони переглядали інформацію, що стосується розкопок у різних локаціях по всьому світу: Європі, Ізраїлі, Азії, північній Африці. Особливу увагу вони звертали на відмінності в кількості свідчень, що датуються до та після 400 тисяч років тому. Ними можна вважати залишки вугілля, обвуглені кістки, які могли залишитися після приготування їжі, або ж каміння та інші об'єкти, на яких можна помітити сліди вливу високої температури.

Докази використання вогню людьми, старші за 400 тисяч років, виявилися дуже рідкісними. Однак велика кількість археологічних знахідок вказують на вибухове поширення використання вогню серед різних віддалених популяцій після цієї точки на часовій шкалі. Причому це відбувалося протягом відносно короткого періоду, приблизно в 50 тисяч років.

Що це означає?

Можливим поясненням дивного спостереження є те, що різні людські угруповання незалежно одне від одного зрозуміли, як розводити вогонь. Проте коротке часове вікно, під час якого навичка поширилася, вказує радше на те, що угруповання людей навчалися користуватися вогнем одне від одного. Ймовірно, люди різних популяцій та видів взаємодіяли достатньо тісно, що уможливити обмін ідеями та технологіями.

Іншим прикладом ранньої передачі культурних знань автори називають поширення серед людських популяцій леваллуазької техніки оброблення каменю для отримання пласких кам'яних знарядь. Техніка швидко стала набувати популярності приблизно через сто тисяч років після освоєння вогню, і її використовували різні угруповання людей, зокрема поміж ранніх неандертальців та H. sapiens навіть у віддалених локаціях, як-от у Європі, західній Азії та Африці. Вона забезпечувала більший контроль над формою кінцевого виробу, тому мала велике значення в культурній еволюції древніх людей. Водночас такий спосіб оброблення каменю помітно складніший за попередні варіанти, тому вчені припускають, що освоїти її можна було лише протягом тривалої та близької взаємодії з носієм знань через активні його інструкції.

Таким чином науковці допускають думки про те, що вже 400 тисяч років тому різні людські популяції могли демонструвати достатню толерантність одне до одного для тісної взаємодії. На їхню думку, використання вогню є найдавнішим свідченням поширенням культурного знання серед задокументованих. Це означає, що складні соціальні мережі, передача технологій та поведінки, які ми звикли вважати визначальною рисою H. sapiens, могли існувати ще до появи сучасної людини. Водночас автори не виключають, що їхній висновок може бути передчасним, і сподіваються, що їхня робота спонукатиме інших вчених також досліджувати це питання.