Популяції диких тварин по всьому світу з 1970 по 2016 рік скоротилися на 68 відсотків, йдеться у звіті Жива природа 2020 від Всесвітнього фонду охорони природи (WWF). Висновок зроблений на основі моніторингу за понад 20 тисячами популяцій, які належать до більш ніж чотирьох тисяч видів ссавців, птахів, плазунів, земноводних та риб.
Як формували звіт?
Звіт опирається на дані Індексу живої планети, розробленого Лондонським зоологічним товариством. Він вимірює глобальний стан біологічного різноманіття, оснований на зміні чисельності популяцій наземних, прісноводних та морських хребетних. Він показує зміну глобального біорозмаїття між 1970 та 2016 роком на основі моніторингу за 20 811 популяціями 4 392 видів хребетних.
На що він вказує?
У середньому чисельність популяцій диких ссавців, птахів, плазунів, земноводних та риб скоротилася за 46 років на 68 відсотків. Найбільший спад зареєстрований у Південній та Центральній Америці, а також в Карибському басейні. Там розміри спостережуваних популяцій зменшилися в середньому аж на 94 відсотки.
Майже кожний третій прісноводний вид знаходиться на межі зникнення. Загалом 3 741 прісноводна популяція знизила чисельність в середньому на 84 відсотки.
Крім того, три чверті не вкритої кригою поверхні землі зазнали суттєвих змін внаслідок людської діяльності, а понад 85 відсотків заболочених територій по всьому світу було втрачено.
Натомість лише деякі види збільшили свою чисельність. Це, наприклад, тигри в Непалі, чия популяція зросла на 64 відсотки за шість років із 2014-го, та довгоголові морські черепахи, яких стало на 154 відсотки більше в заповідній зоні біля узбережжя Південної Африки за період між 1973 та 2009 роками.
Що робити?
Згідно зі звітом, головними чинниками скорочення чисельності тварин є перетворення природних об’єктів, надмірне використання дикої природи, впровадження в них нетипових видів та зміна клімату. Експерти WWF наголошують, що покращення стану біорізноманіття потребуватиме цілеспрямованих зусиль для розв’язання усіх цих проблем. Зокрема, потрібно мінімізувати втрату середовища існування диких видів у результаті виробництва харчових продуктів та відновлювати деградовані землі.