Група дослідників із Чилі та США встановила, що перехід до осілого способу життя та сільського господарства у народів пустелі Атакама супроводжувався ростом жорстокості та насильства одне до одного. Ймовірно, причиною цього стали зміни в соціокультурному устрої та екологічні чинники, які сприяли розвитку соціальної нерівності між першими фермерами Атаками. Такі результати дослідження майже решток майже двохсот людей опубліковані в Journal of Anthropological Archaeology.
Рештки трьох осіб зі смертельними пораненнями черепа, знайдені у спільному похованні. Standen et al. / Journal of Anthropological Archaeology, 2021
Чому давні люди були такі жорстокі?
Перехід від полювання-збиральництва до ведення рослинництва й тваринництва супроводжувався значними змінами в усіх сферах побуту суспільств. Вироблення власної їжі та одомашнення тварин з одного боку посприяло збільшенню людських популяцій та розширенню займаних територій. Але з іншого боку потягло за собою низку ускладнень у соціальному устрої. Наприклад, зросло пов'язане із виникненням приватної власності та представників еліти із привілейованим доступом до ресурсів та влади призвели до зростання соціальної нерівності. Не дивно, що на фоні цих перемін стали частішати напруження, конфлікти та насильство між групами людей. На подібну тенденцію до посилення ворожнечі та жорстокості після переходу до сільського господарства вказують археологічні дані про суспільства з усього світу. З'ясувати, чи було це також властиво людським суспільствам, що вирішили освоїти пустелю Атакама три-чотири тисячі років тому, вирішили вчені з Університету Тарапака, Тулейнського університету, Університету Північної Кароліни та Папського католицького університету Чилі.
Чому увагу привернули древні жителі Атаками і як вивчали їхнє життя?
Пустеля Атакама є найсухішою на нашій планеті, тому є не найкращим місцем для ведення фермерства. Рослинництво на малородючих землях посеред віддалених оазисів хоча й мало велике позитивне значення для місцевих жителів, конкуренція за цінні продукти та воду серед них могла бути ще більшою, ніж в інших частинах світу, що могло проявитися й у насильницьких конфліктах.
Щоб з'ясувати більше про соціальне життя перших фермерів Атаками, науковці проаналізували рештки 194 людей, на частині яких завдяки посушливому клімату пустелі збереглися навіть м'які тканини. Скелети відкопали протягом 50 років із шістьох поховань у долині Азапа, а їхній вік коливався приблизно від трьох до півтори тисячі років.
На що вказали древні скелети?
Із майже двохсот досліджуваних тіл 21 відсоток (рештки 40 людей) мали сліди важких травм, що може вказувати на міжособистісну ворожнечу цього суспільства. Із них 27 тіл належало чоловікам і 13 — жінкам, однак статистично відмінність за статтю не значуща, зазначають науковці. Загалом у двадцяти із сорока людей виявили травми, які їм вдалося успішно пережити, але ще дев'ятнадцять жертв зазнали важких травм, зокрема черепа, які, найімовірніше, стали причиною їхньої смерті або ж були завдані незадовго після неї. Рештки однієї особи мали сліди обох видів травм.
Смертельні травми черепа, що призвели до спотворення обличчя. Standen et al. / Journal of Anthropological Archaeology, 2021
Науковці висновують, що більшість травм були завдані жертвам навмисне, з бажанням вбити. На це вказують важкі переломи черепа, які спотворили обличчя та призвели до витікання мозкової маси, колючі рани грудної клітки та живота, травми, отримані під час відбивання атаки, переломи ребер та залишки метальних предметів усередині тіл. Такі пошкодження могли бути завдані важкою булавою, дерев'яними палицями та списами, а також наконечниками метальної зброї фронтального боку або з-за спини жертв.
Спотворення обличчя жінки, яке проявляється у надмірному розтягненні шкіри та закриванням нею рота й ніздрів, що не може бути пояснено природними посмертними процесами. Standen et al. / Journal of Anthropological Archaeology, 2021
Дослідження вказує, що конфлікти відбувалися не між представниками різних народів, а радше між різними групами фермерів, які жили долині Азапа. Ймовірно, їх спричинила зростаюча через збільшення популяції боротьба за простір та ресурси, наприклад, землі для обробітку та джерела питної води, які мали надважливу роль у посушливій Атакамі. Водночас вчені відмічають, що жорстокість та насильство одне до одного не з'явилися у цих народів у період неоліту. Така поведінка була властива місцевим жителям і в давніші часи, однак зазнала загострення та посилення з переходом на сільське господарство.
У доколумбовий період у житті мешканців оазисів Атаками важливу роль відігравали також каравани, що забезпечували зв'язок із іншими народами. Зокрема, вони постачали до пустелі цінних за своє пір'я амазонських папуг, іноді долаючи відстань у більш ніж 500 кілометрів.