Палеонтологія

Палеонтологи знайшли викопну рептилію. У шлунку іншої викопної рептилії

Палеонтологи знайшли скам’янілі рештки 5-метрового іхтіозавра, який проковтнув 4-метрового таллатозавра. Ця найбільша виявлена у шлунку викопних тварин здобич стала причиною смерті хижака, який пошкодив шию, намагаючись її з’їсти. Знахідка говорить про те, що мегахижацтво, тобто полювання великих тварин на інших великих тварин, було поширеним у тріасовий період. Відповідна стаття доступна у журналі iScience.

Хто такі ці двоє?

Рештки більшої тварини належать іхтіозавру роду Guizhouichthyosaurus. Іхтіозаври — морські рептилії, які існували у тріасовому періоді на проміжку часу від 250 до 90 мільйонів років тому. Іхтіозаври виростали до 26 метрів у довжину та були хижаками найвищого рівня, тобто знаходилися на верхівці харчового ланцюга. Вони дихали повітрям, як сучасні кити та дельфіни.

Менші рештки належать виду Xinpusaurus xingyiensis, що відноситься до ряду таллатозаврів. Ці чотириногі рептилії були дещо схожими на ящірок. Зазвичай вони досягали 1-2 метрів у довжину, але іхтіозавру попався значно більший екземпляр.

Що між ними сталося?

У 2010 році команда археологів знайшла на південному заході Китаю скам’янілого іхтіозавра. Знадобилося ще кілька років, щоб зібрати і підготувати копалину, перш ніж її вивчати. Виявилося, що у його шлунку знаходилася маса менших кісток. Дослідники спробували ідентифікувати здобич, а також продовжили розкопки на місці знахідки, яке перетворилося на музей. Через сім років вони представили свої висновки.

Таллатозавр був майже такого ж самого розміру, що й іхтіозавр, який його вполював, але важив у 6-8 разів менше за нього. Іхтіозавр пошкодив шию при нападі на свою здобич. Він відкусив голову та хвіст таллатозавра, струшуючи його, а потім спробував проковтнути тіло. Через це його шия зламалася. На тілі таллатозавра немає слідів руйнування шлунковими соками. Це свідчить про те, що іхтіозавр помер одразу ж після проковтування його тіла. Палеонтологи знайшли відкушений хвіст таллатозавра у тому ж самому шарі породи, на відстані 23 метрів від скам’янілості іхтіозавра.

Це відкриття проливає світло на харчові вподобання іхтіозаврів, а також є найдавнішим прикладом полювання великої морської рептилії на іншу велику тварину.


Читайте також