Біологія

Одомашнення зробило собак більш поступливими

Угорські дослідники виявили, що вовки, навіть якщо зростають у тісному контакті з людиною, гірше підкоряються людині. Наприклад, вони менш охоче віддають м’яч або дають себе вичісувати. Результати досліду вчених вказують на те, що поступливість собак виникла в результаті їхнього одомашнення та може бути основою їхньої кращої здатності до навчання. Про це йдеться у статті, опублікованій в журналі Scientific Reports.

Як вчаться собаки та вовки?

Внаслідок одомашнення собаки стали дуже відрізнятися від своїх предків вовків. Окрім іноді разючої відмінності у зовнішньому вигляді, різниця полягає ще й у здатності собак легко взаємодіяти з людиною. Однією з характеристик здатності до навчання є поступливість. Тут це означає кооперацію з людиною, готовність приймати обмеження, уміння виконувати накази та даватися в руки. Хоча вовків теж можна навчити командам, їм це вдається гірше за собак і вони менш уважні. Через це деякі науковці вважають, що здатність до навчання собак не виникла в процесі одомашнення, а закріпилася внаслідок добору більш здібних особин.

Угорські дослідники з Будапештського університету Лоранда Етвеша, які провели експеримент зі щенятами та вовченятами, висувають власну версію.

Що вони зробили?

11 щенят та 16 вовченят ще до відкриття очей вчені розлучили із матерями та віддали хазяїнові, який проводив із ними весь день, а кілька разів на тиждень малі могли грати із родичами. У віці кількох місяців вовків та собак селили парами, але вони продовжували спілкування з хазяїнами. Ще 12 собак не відбирали від матерів протягом кількох місяців, тож вони виховувалися ними.

Від шести місяців до двох років тварини проходили різні поведінкові тести: експериментатори грали з ними з м’ячем, вчили командам, розчісували, а господарі кликали їх на ім'я, намагалися надіти намордник і погуляти.

Як поводилися тварини?

Цуценята частіше бігли за м’ячем та приносили його експериментатору, а вовченята хоч і підбирали його, але рідше віддавали та поводилися агресивно, коли м’яч намагалися забрати. І собаки, і вовки, однаково добре відкликалися на ім’я та виконували команду “Сидіти!”. Дорослі вовки частіше за собак кусали дослідника, коли той намагався їх вичісувати, однак згодом собаки теж стали більш кусючими. Що стосується намордника, то його собаки та вовки однаково погоджувалися надягати, однак собаки більшою готовністю прогулювалися.

Про що це говорить?

Хоча вовки так само були уважними, як і собаки, їм гірше давалися завдання, які заважали їм досягати власних цілей. На поступливість собак не вплинули умови виховання (матір’ю чи людиною), отже, висновують вчені, ця риса виникла у собак еволюційно внаслідок одомашнення. Можливо, саме вона пояснює кращу здатність собак до навчання.

Варто зазначити, що деякі завдання вовкам все ж легше даються, ніж собакам. Наприклад, вони краще взаємодіють з родичами та виявляють причинно-наслідкові зв’язки.