Європейські біологи описали особливості польоту великих очеретянок під час їхньої міграції з Європи до Субсахарської Африки. Співочі птахи переважно літали вночі, але коли мігрували вдень, то могли сягати висоти в шість кілометрів над рівня моря. Ймовірно, таким чином очеретянки вберігаються від перегрівання у денні години, розмірковують вчені у статті журналу Science.
Szozda Rafal / Flickr
Чому це важливо?
Щорічні міграції з однієї півкулі на іншу є важливою та поширеною стратегією для багатьох видів птахів. Іноді птахи долають величезні відстані, пролітаючи через океани та спекотні пустелі тисячі кілометрів. Вченим багато відомо про міграції відносно великих птахів, гусей наприклад. Коли науковці хочуть дослідити їхні перельоти, то чіпляють на птахів пристрої, які дають змогу відстежувати пересування тварин. У випадку із малими співочими птахами зробити це суттєво важче, оскільки пристрої часто надто великі для них та можуть заважати рухатися. Проте група вчених із Лундського університету протягом десятиліть вивчала місцевих великих очеретянок (Acrocephalus arundinaceus), і навіть створила спеціально для них трекери. У новій роботі дослідники об'єдналися з колегами із Данії та Литви, щоб дізнатися більше про міграції невеликих пташок.
Як вони вивчали птахів?
Дослідники спіймали 63 особини очеретянок на озері Квісмарен у Швеції, де ті перебували влітку. На них почепили невеличкі пристрої для відстеження, що важили не більше 1,2 грама та не заважали птахам. Так вчені змогли протягом цілого року вивчати популяцію очеретянок, хоча підхожу інформацію отримали зрештою лише від чотирнадцяти.
Під час осінньої міграції птахів до Субсахарської Африки трекери збирали дані про висоту польоту тварин щогодини, а інформацію про розташування — кожні п'ять хвилин.
Що дізналися нового про міграції?
Здебільшого очеретянки, як і властиво багатьом іншим перелітним птахам, мігрували вночі, а вдень відпочивали та живилися. У таких типових випадках вони летіли у середньому на висоті 2 400 метрів над рівнем моря. Але іноді, коли птахи летіли більше одної ночі поспіль, на світанку вони підіймалися на висоту більше трьох кілометрів, щоб удень летіти на середній висоті 5 400 метрів, сягнувши одного разу навіть 6 267 метрів. Очеретянки підтримували таку висоту аж до заходу сонця, потім опускалися знову до трьох-чотирьох кілометрів і наступну ніч летіли на висоті близько 2 000 метрів.
Вчені були дуже здивованими, коли побачили, що очеретянки підіймалися на висоту понад п'яти кілометрів. Це не рекорд серед птахів, однак все ще несподівано високо для співочих пташок. Поки що невідомо, для чого їм настільки високо літати, але деякі припущення на основі попередніх робіт є. Автори допускають, що звисока птахи бачать далі, а також можуть уникати хижих птахів. Але іншим поясненням є те, що підіймаючись на велику висоту, очеретянки намагаються охолодитися. На висоті 5 400 метрів вони можуть входити у шар повітря з температурою близько -9 градусів за Цельсієм. Завдяки тому, що в польоті птахи дуже швидко рухають крилами, їхнє тіло не охолоджується до небезпечного рівня. Водночас такий політ може захищати їх від сильної спеки вдень та дати можливість здійснювати міграцію не тільки вночі.