Астрономія
Астрономія

Обсерваторія SOFIA оцінила вік туманності RCW 120 у 150 тисяч років

Обсерваторія SOFIA дослідила регіон зореутворення RCW 120 та виявила, що його газова оболонка розширюється зі швидкістю 15 кілометрів на секунду. Спостереження демонструє, що спалах зореутворення в молекулярних хмарах під впливом масивних зірок може відбуватися за значно коротший час, ніж вважалося. Вік туманності RCW 120 астрономи поцінили у 150 тисяч років, про що вони пишуть у журналі Science Advances.

Туманність RCW 120. NASA, JPL-Caltech, GLIMPSE-MIPSGAL Teams / Wikimedia Commons

Туманність RCW 120. NASA, JPL-Caltech, GLIMPSE-MIPSGAL Teams / Wikimedia Commons

Як зірки у молекулярних хмарах впливають на подальше зореутворення?

Вплив зоряного вітру та випромінювання масивних зірок на молекулярні хмари, у яких вони зароджуються, відіграє ключову роль у зореутворенні та еволюції галактик. Сильне ультрафіолетове випромінювання і потужні зоряні вітри створюють потоки іонізованого газу, видаляючи матеріал з цих хмар. Такі процеси часто надають туманності навколо зірок форми бульбашки, газ у оболонці якої стає гравітаційно нестійким, у результаті чого формуються нові світила. Однак вплив масивних зірок на зореутворення може бути і негативним, коли вони руйнують молекулярні хмари.

Що досліджували астрономи?

Туманність RCW 120 знаходиться на відстані 1,7 кілопарсек (5,5 тисяч світлових років) від Землі. Це хмара іонізованого атомарного водню у формі бульбашки діаметром близько 15 світлових років, у центрі якої знаходиться масивна зірка спектрального класу О. Вважається, що розширення цієї хмари призвело до утворення масивних згустків матерії уздовж її межі, де відбувається зореутворення. Астрономи дослідили її за допомогою стратосферної обсерваторії SOFIA, а також наземного радіотелескопа APEX.

Про що вони дізналися?

Дослідники зафіксували випромінювання від іонізованого вуглецю, що розділяє область із повністю іонізованим атомарним воднем та навколишнім нейтральним і молекулярним газом. Крім того, навколо RCW 120 зафіксували випромінювання монооксиду вуглецю. Він утворює фрагментоване кільце, і у його скупченнях відбувається зореутворення. Вуглецева оболонка туманності розширюється зі швидкістю 15 кілометрів на секунду. Враховуючи цю швидкість, дослідники вирахували, що вік регіону становить близько 150 тисяч років, що нижче за попередні оцінки. Таким чином, зореутворення, спричинене впливом масивних зірок на середовище, може відбуватися на значно менших часових проміжках, ніж вважалося.

Форма туманності із вказаною швидкістю різних її частин. Matteo Luisi et al.

Форма туманності із вказаною швидкістю різних її частин. Matteo Luisi et al.