Канадські біологи показали, що земноводні риби, які проводять більше часу на суші, мають кращі когнітивні здібності, ніж їхні родичі, що весь час перебувають у воді. Вчені виявили, що у мозку цих тварин спостерігається активніше розростання нейронів у ділянці, яка відповідає за просторову навігацію. Про це йдеться в статті журналу Proceedings of the Royal Society B.
Vassil / Wikimedia Commons
Чому досліджували саме цих тварин?
Ми звикли вважати, що риби живуть у воді, а тварини, які здатні жити як у водному, так і в повітряному середовищі, належать до амфібій. Але природа багата різноманіттям життєвих форм, і в ній існують риби, які також здатні надовго покидати воду та називаються земноводними. Вивчення цих тварин може допомогти зрозуміти, як мільйони років тому рибам вдалося колонізувати ділянки суші, давши початок першим наземним хребетним тваринам. Одна з гіпотез каже, що цьому посприяв періодичний перехід між водним та наземним середовищами, який вимагає розвиненої здатності до просторового навчання. Пара дослідників із Гвелфського університету вирішила дослідити, чи має вплив перебування на суші на когнітивні здібності риб-амфібій.
Як вивчали риб?
Вчені провели свої дослідження на групі земноводних риб Kryptolebias marmoratus. Ці тварини можуть по кілька тижнів перебувати на суші, дихаючи у цей час поверхнею шкіри. У процесі роботи науковці відловили кількох риб та помістили їх у різні умови.
Одні риби провели два місяці у наповненому водою акваріумі без можливості виходити на сушу. Воду з другого акваріуму вчені кожні кілька днів зливали, піддаючи риб впливу повітряного середовища. А тварин із третього резервуара витягали кілька разів на тиждень на суху поверхню та змушували дотиками кулькової ручки стрибати протягом трьох хвилин. Після восьми тижнів такого життя тварин піддали тестуванню на навігацію в лабіринті та обстеженню їхнього мозку.
Що стало з піддослідними?
Автори відмітили, що риби з акваріумів, де воду зливали, а також треновані стрибати краще орієнтувалися в лабіринті, а після кількох спроб швидше знаходили їжу та обирали коротшу дистанцію, у порівнянні з рибами контрольної групи, які не виходили з води. Подальше вивчення показало, що показник проліферації, розростання, клітин у частині мозку, яка відповідає за просторову навігацію, більша на 39 відсотків у риб з мінливого середовища та на 46 відсотків у тварин, яких тренували стрибати.
Автори припускають, що їхні результати свідчать на користь ідеї, згідно з якою перебування на суші сприяє когнітивному розвитку риб, що дає їм перевагу над виключно водними видами. Ймовірно, це також полегшило перехід предків наземних хребетних тварин із води на сушу, який вимагав наявності не тільки відповідних фізіологічних пристосувань, а й можливості розв'язувати нові проблеми, пов'язані з наземним середовищем.