Палеонтологія
Палеонтологія

Найбільше масове вимирання призвело до розвитку теплокровності

Dmitry Bogdanov / Wikimedia Commons

Dmitry Bogdanov / Wikimedia Commons

Палеонтологи прийшли до висновку, що теплокровність розвилася одночасно у синапсид та архозаврів, предків ссавців та птахів відповідно. До появи цієї риси призвело пермсько-тріасове масове вимирання. Окрім того, ці зміни відбувалися паралельно зі змінами у постаті тварин, про що пишуть автори статті у журналі Gondwana Research.

Яку роль відіграла теплокровність для тварин?

В еволюції хребетних сталося кілька ключових подій. Зокрема, розвиток ендотермії, або теплокровності — здатності підтримувати постійну температуру тіла. Деякі дослідники вважають появу цієї риси найважливішою подією в еволюційній історії птахів і ссавців. Фізіологічні, екологічні та поведінкові зміни, спричинені переходом до ендотермії, глибоко вплинули на життя цих хребетних. Згідно з традиційним розумінням, ссавці виникли в пізньому тріасі 220 мільйонів років тому, а птахи — у пізньому юрському періоді (150 мільйонів років назад). Однак останні палеонтологічні відкриття вказують на більш ранні прояви ендотермії, такі як волосся у предків ссавців синапсид та пір'я у предків птахів архозаврів. Але що спричинило появу та розвиток теплокровності?

Попередні теорії походження ендотермії включають розширення ніш, що дозволило тваринам бути активними вдень і вночі, появу батьківської опіки, посилення адаптивності та мініатюризацію розміру тіла. Усі ці гіпотези вірогідні та можуть існувати паралельно. Також важливо розуміти час виникнення теплокровності. Ендотермія розвивалася у тварин тріасового періоду, які пережили пермсько-тріасове вимирання 252 мільйони років тому — наймасовіше з усіх вимирань.

Яке дослідження провели вчені?

Нові дані та нові методи, зокрема, гістологія кісток та ізотопні аналізи, дозволили палеонтологам і фізіологам тварин вивчати питання про походження ендотермії. Вони показали маркери теплокровності у скам’янілостях, такі як мікросудини, що допомогли оцінити розмір еритроцитів. Завдяки цим рисам вчені можуть вирахувати швидкість метаболізму. Базуючись на цих попередніх дослідженнях, вчені дійшли висновку, що дві основні групи тетрапод, синапсиди та архозаври, які вижили після пермсько-тріасового вимирання, розвинули після цього теплокровність. Окрім того, усі середні та великі тетраподи перейшли з плазувальної на вертикальну поставу на межі пермського і тріасового періоду. Докази зміни постави та раннього походження волосся і пір’я, які відбувалися одночасно, свідчать про те, що цей час став початком «гонки озброєнь». Хижаки та здобич повинні були конкурувати між собою, і це призводило до швидкого розвитку тварин. Лише невелике число видів пережило пермсько-тріасове масове вимирання, і ті, що вижили, залежали від інтенсивної конкуренції в нових умовах. Оскільки деякі з цих видів вже були ендотермічними в примітивному ключі, інші повинні були стати також розвинути теплокровність, щоб конкурувати з ними.