Дослідники проаналізували дані супутників та дослідили зміни в океанічних приповерхневих течіях і температурі поверхні води. Вони виявили, що активність океанічних вихорів посилюється із нагріванням у багатих вихорами регіонах на 2-5% за десятиліття, тоді як у тропічних океанах, навпаки, зменшується. Такі зміни мають важливі наслідки для обміну теплом та вуглецем між океаном і атмосферою. Відповідна стаття надрукована у журналі Nature Climate Change.
Вихори біля Камчатки. NASA / Wikimedia Commons
Яке значення мають океанічні вири?
Зміни в кліматичній системі протягом останніх десятиліть нагріли поверхневі води океанів та змінили потоки вітру, тепла і прісної води, які впливають на океанічну циркуляцію. Це відбувається на усіх масштабах, включаючи і вихори, що виникають в на площі від 10 до 100 кілометрів. Такі вихори змінюються у часі та повсюдно поширені у світовому океані. Вони впливають як на регіональні процеси, так і на великі циркуляції. Вихори транспортують та перемішують тепло, сіль, поживні речовини. Таким чином, розуміння еволюції такої мезомасштабної циркуляції необхідне для кращого прогнозування стану мінливих океанів.
Яке дослідження провели вчені?
Циркуляції океану в середніх масштабах можна вивчати за допомогою змін рівня моря та температури води. Вчені отримали ці дані завдяки супутниковим спостереженням з 1993 по 2019 рік. Завдяки чому вони змогли охарактеризувати, як змінюється активність вихорів глобально, для окремих океанічних басейнів, а також для окремих регіонів, що характеризуються різними динамічними властивостями.
Про що вони дізналися?
Протягом останніх десятиліть теплове розширення морської води та танення льоду призвели до підвищення рівня моря. За допомогою змін у цьому показнику науковці змогли обчислити аномалії швидкості поверхні океану та кінетичну енергію вихорів. Вони виявили, що ця енергія зростає на 0,56% кожні десять років. Температура морської поверхні також зростає через зміни клімату, на 0,42% на десятиліття. У глобальному масштабі спостерігається значне збільшення градієнтів кінетичної енергії вихорів і температури поверхневих вод, однак кожна динамічна область демонструє різну реакцію. Науковці зафіксували, що регіони, де вже було багато вихорів, такі як Антарктична циркумполярна течія, мають значне посилення активності вирів: на 2-5%. На це впливають зміни у системах вітрів, розшаруванні води і температурних градієнтах. Такі вихори перерозподіляють у океанах тепло та вуглець, тож їх слід включити у кліматичні моделі.