Американські біологи з'ясували, що значну частину раціону морських анемон Metridium farcimen складають наземні мурахи. Зробити це вдалося завдяки штрихкодуванню ДНК вилученого з неперетравлених решток їжі з організму анемон. Результати дослідження опубліковані в журналі Environmental DNA.
Metridium farcimen. Daderot / Wikimedia Commons
Що це за морські анемони?
Metridium farcimen — це тварина із ряду морських анемон, які зовні більше схожі на водних рослин, що населяє прибережні води Тихого океану від Аляски до Каліфорнії. Тіло M. farcimen видовжене стеблоподібне, яке одним кінцем прикріплюється до субстрату, а на іншому кінці закінчується віночком щупалець, які захоплюють їжу з товщі води. Така зовнішня будова робить тварину дещо подібною до пальми. M. farcimen є відносно великою анемоною. Зазвичай вона має висоту близько 50 сантиметрів, але зрідка може досягати навіть метра.
Вона добре пристосована до життя у морських водах із сильними течіями, які несуть до хижої анемони легку здобич. Дієта цих тварин складається із невеликих ракоподібних, личинок багатощетинкових червів, двостулкових молюсків та кишковопорожнинних, а також інших представників зоопланктону. Попередні дослідження вказували, що пропорції цих тварин у раціоні анемони обумовлюються їх поточною доступністю. Інакше кажучи, вона не вибаглива та їсть те, що пропливає біля неї в конкретний момент часу підхожого розміру. Але цілком можливо, що до такого висновку вчені дійшли через обмежені можливості дослідження раціону тварини. Тому в новій роботі біологи Університету штату Нью-Йорк в Баффало взялися вивчати, чи все ж харчується M. farcimen вибірково.
Як вивчали анемону?
Для дослідження вчені зібрали шістнадцять зразків морських анемон M. farcimen із плавучих доків на трьох локаціях архіпелагу Сан-Хуан. У лабораторії зразки витримали в крижаній воді до трьох годин, щоб провести подальший розтин. Під час аналізу вмісту кишкової порожнини науковці виявили всередині анемон велику кількість неперетравлених решток тварин. Цю суміш їжі використали для виділення з неї ДНК. Детальне вивчення добутої з анемон генетичної інформації дозволило дізнатися, кому вона належала, а значить — хто входив у раціон M. farcimen. Щоб ідентифікувати, чиї рештки знайшли в кишковій порожнині анемон, вчені використали метод меташтрихкодування ДНК. Він дає змогу класифікувати одночасно велику кількість організмів з єдиного зразка за короткими фрагментами їхньої ДНК.
Що дізналися про харчування анемон?
З'ясувалося, що дієта M. farcimen більш різноманітна, ніж повідомлялося дотепер. Однак вона на 52 відсотки складалася із представників членистоногих. Значну частину складали краби, але травна система анемон також містила багато вусоногих, веслоногих раків та навіть павуків і комах. Останнє особливо здивувало вчених, оскільки до 98 відсотків комах припадали на мурах Lasius pallitarsis.
Подальше дослідження дало змогу висунути можливе пояснення, чому анемони з'їли стільки мурах. Анемон відбирали з водойм протягом серпня місяця, саме тоді коли відбувається розмноження Lasius pallitarsis. У цей час із колоній виходять крилаті самки та самці, яких вітри можуть збивати та зносити до моря, де їх захоплюють анемони. Таким чином, анемони можуть забезпечувати значну частину свого раціону епізодичним надходженням ресурсів із найближчих наземних середовищ. Тепер вчені наголошують на необхідності проведення додаткових досліджень анемон, зібраних у різний час року, щоб більше дізнатися про дієту тварин. Це допоможе краще зрозуміти, як функціонують морські екосистеми.