Медицина
Медицина

Мізокінезію виявили в третини людей загальної популяції

Група канадських та бельгійських науковців з'ясувала, що кожна третя людина в загальній популяції може страждати від мізокінезії — розладу, за якого її дратують різкі повторювані рухи або вовтузіння інших людей. Тож основним відкриттям своєї роботи автори вважають те, що показали значну поширеність чутливого стану, який протягом довгого часу оминали увагою в науковій спільноті. Детальний опис та результати дослідження опубліковані в журналі Scientific Reports.

David Bartus / Pexels

David Bartus / Pexels

Що це за розлад?

Багатьом відоме явище мізофонії, яке полягає у тому, що людину дратують певні звуки, особливо з тих, що їх видають інші люди (наприклад, хропіння або гучне жування). Менш відомим є розлад, за якого роздратування настає внаслідок спостерігання за певними рухами інших людей, як-от бездумними сіпаннями ногою чи рукою або іншим вовтузінням. Його називають мізокінезією. Проблему рідко зачіпають і в наукових дослідженнях, всупереч тому, що для багатьох людей стан викликає страждання. Одне з досліджень виявило, що деякі люди з мізофонією можуть мати й мізокінезію. Однак вибірка в роботі була дуже малою, тому вона не дає уявлення про те, наскільки поширений розлад у загальній популяції або наскільки та як він пов'язаний із надмірною чутливістю до звуків. Науковці з Університету Британської Колумбії та Гентського університету спробували пролити більше світла на мізокінезію та провели власне дослідження.

Як вивчали чутливість до чужих рухів?

Дослідження охопило три досліди, разом у яких взяли участь 4 100 учасників. У першому частину добровольців опитали на предмет того, чи мають вони негативні відчуття, думки або фізичні реакції, коли бачать, як хтось здійснює повторювані рухи (жує гумку, постукує пальцями, сіпає ногою тощо) або вовтузиться. Їх також просили відповісти на запитання, чи дратують їх специфічні або повторювані звуки (плямкання під час їжі, свист, хруст суглобів, цмокання і тому подібне). У наступних дослідах учасників просили заповнити детальніші опитувальники щодо стану здоров'я та соціодемографічних показників. Також вони виконали два завдання на комп'ютері, під час яких їм необхідно було уважно стежити за зміною картинок на екрані та вчасно натискати на кнопку, коли з'являлося конкретне зображення.

Що вдалося дізнатися про мізокінезію з цих дослідів?

38,3 відсотка учасників повідомили, що їх дратує, коли вони бачать, як хтось інший метушиться, а 51,1 відсотка нервуються, коли чують певні звуки. Дещо частіше мізокінезію виявляли в жінок, ніж у чоловіків (серед жінок, про розлад повідомили 43,1 відсотка жінок, але лише 24,7 відсотка чоловіків). Таким чином науковці показали, що мізокінезія притаманна не лише певній клінічній групі людей, а радше поширена в загальній популяції.

Вчені припустили, що мізокінезія виникає через підвищену чутливість до візуальних сигналів, внаслідок якої людина не може не звертати увагу на певні відволікаючі, зайві візуальні стимули, які поступають з довкілля. Та результати дослідів не підтвердили цю гіпотезу. Тож іншим поясненням науковці висувають роботу дзеркальних нейронів в мозку, які збуджуються не тільки коли ми виконуємо певну дію, але й коли спостерігаємо за її виконанням іншими людьми, і тому вони дають змогу краще зрозуміти інших. Людина, яка не знаходить собі місця і сіпається, часто переживає неспокій, тривожність, тому споглядаючи за ними людина з мізокінезією може перейняти цю тривогу. Проте щоб більше дізнатися про маловивчений розлад, необхідно провести подальші дослідження.

Причини мізофонії теж можуть лежати в роботі дзеркальних нейронів. Раніше вчені з'ясували, що коли людина з цим розладом чує дратівливі звуки інших людей, у її головному мозку активізуються зони, відповідальні за рухи, під час яких видаються ці звуки. Це зумовлено надто сильним зв'язком між слуховою та моторною корою.