Астрономія
Астрономія

Метеорит вказав на астероїд розміром з Цереру в ранній Сонячній системі

Дослідники проаналізували фрагмент вуглецевого хондриту з метеорита Almahata Sitta та встановили, що він містить мінерали амфіболи. Це вказує на те, що не встановлений батьківський астероїд, від якого він відколовся, формувався у присутності води при середніх температурах і тиску та має великий діаметр (близько 640–1800 кілометрів). Стаття про це доступна у журналі Nature Astronomy.

Що відомо про батьківські астероїди вуглецевих хондритів?

Хондрити є найпоширенішим типом кам’яних метеоритів, вони містять хондри — невеликі сферичні частинки розміром у кілька міліметрів. Меншість серед них становлять вуглецеві хондрити, які сформувалися далі від Сонця, ніж звичайні хондрити. Такі метеорити фіксують найбільш ранні етапи геологічної активності Сонячної системи та надають уявлення про історію їхніх батьківських тіл. Так, присутність гідратованих мінералів у деяких вуглецевих хондритах свідчить про метаморфізм їхніх батьківських тіл в умовах низьких температур і тиску та присутності води. І навпаки, безводні мінерали та текстури у вуглецевих хондритах вказують на високотемпературні зміни за відсутності води. А от докази перетворення порід вуглецевих хондритів при проміжних тисках і температурах у присутності води фактично відсутні.

Що досліджували вчені?

У 2008 році на Землю впав астероїд 2008 TC3. Він зруйнувався у атмосфері, а його числені знайдені фрагменти отримали загальну назву Almahata Sitta, що з арабської перекладається як «шоста станція» — на честь залізничної станції неподалік від місця падіння уламків. Ці метеорити належать до уреїлітів — рідкісного типу метеоритів з унікальним мінеральним складом. Такі уламки представляють собою або приповерхневий реголіт, або дочірні тіла, що відкололися від уреїлітових астероїдів. Вони також зазвичай містять фрагменти інших типів метеоритів, що свідчить про включення матеріалу з різних батьківських тіл у ранній Сонячній системі. Деякі з цих фрагментів є матеріалами вуглецевих хондритів, що не схожі на будь-які з відомих зразків. Для нового дослідження вчені вирішили проаналізувати фрагмент AhS 202.

Фрагмент AhS 202. Muawia Shaddad

Фрагмент AhS 202. Muawia Shaddad

Що показали результати?

Вчені виявили риси, що не відповідають типовим силікатам, які домінують у вуглецевих хондритах. Зокрема, AhS 202 містить тремоліт — гідратований мінерал сімейства амфіболів. Зафіксовані у фрагменті мінерали та їхня кількість дозволили дослідникам дізнатися більше про його батьківське тіло.

Зображення зі зміненими кольорами, помаранчевим позачено кристали тремоліту. NASA/USRA/Lunar and Planetary Institute

Зображення зі зміненими кольорами, помаранчевим позачено кристали тремоліту. NASA/USRA/Lunar and Planetary Institute

Оскільки астероїд 2008 TC3 в цілому класифікується як уреїліт, який не демонструє ознак водної зміни, його фрагмент AhS 202 повинен походити від іншого об’єкта. Більшість батьківських тіл вуглецевих хондритів мають діаметр менше 100 кілометрів та не будуть достатньо великим, щоб отримати діапазон тиску та температур, представлених мінеральним складом в AhS 202. Таким чином, дослідники роблять висновок, що батьківське тіло AhS 202 було невідомим об'єктом розміром із Цереру (від 640 до 1 800 кілометрів у діаметрі), якого більше не існує. Отже, таким матеріалів, як AhS 202, може бути більше у Сонячній системі.