Астрономія

Масивні гало Магеланових Хмар спричиняють витік газу з них

Модифіковане зображення того, як Магелланів потік виглядав би у нічному небі, якби його можна було побачити. Scott Lucchini, Colin Legg / Cosmosmagazine 

Модифіковане зображення того, як Магелланів потік виглядав би у нічному небі, якби його можна було побачити. Scott Lucchini, Colin Legg / Cosmosmagazine

Вчені пояснили Магелланів потік наявністю у Магелланових Хмар масивних гало. Коли ці карликові галактики потрапили під вплив Чумацького Шляху, гарячий газ із їхніх гало витікав, утворюючи цей потік. Свої висновки дослідники опублікували у журналі Nature.

Що таке Магелланів потік?

Навколо більшості галактик існує гало — невидима сферична оболонка, що складається з темної матерії та гарячого газу. Домінуючою газоподібною структурою у гало Чумацького Шляху є Магелланів потік. Це широка мережа нейтральних та іонізованих філаментів — потоків газу, які оточують Велику та Малу Магелланові хмари. Ці карликові галактики — наймасивніші супутники Чумацького Шляху. Їх можна спостерігати у Південній півкулі. Останні спостереження вказують на те, що вони здійснюють своє перше наближення до Чумацького Шляху, а Магелланів потік складається в основному з іонізованого газу, який походить і з Великої, і з Малої Магелланових Хмар. Зараз потік простягається більш ніж на половину нічного неба (але він не видимий для людського ока). Маса потоку перевищує масу Сонця у мільярд разів. Астрономи досі намагаються пояснити, чому він такий масивний. Моделі формування такого потоку припускали, що його утворила гравітаційна взаємодія цих двох галактик, коли вони вийшли на орбіту навколо Чумацького Шляху. Хоча ці моделі могли пояснити розмір і форму потоку, вони давали лише десяту частину його маси.

Який сценарій пропонують астрономи?

Нещодавно виявилося, що Магелланові Хмари досить масивні, щоб мати власні гало. Команда вчених приптустила, що ці гало різко змінюють спосіб формування потоку. Вони провели моделювання, яке показало, що створення цієї структури поділяється на два періоди. Коли Магелланові Хмари були далеко від Чумацького Шляху, Велика Магелланова Хмара протягом мільярдів років витягувала газ з меншої галактики. Цей газ склав 10-20 відсотків кінцевої маси потоку. Пізніше, коли обидві Хмари потрапили на орбіту Чумацького Шляху, їхні гало віддали п’яту частину своєї маси, щоб сформувати Магелланів потік, який розтягнувся на велику відстань завдяки взаємодії з гравітацією Чумацького Шляху та його гало. Така модель пояснює усю масу цієї структури, а також те, що більшість газу іонізована. Окрім того, цей сценарій узгоджується з формою потоку, а також із тим, чому в ньому майже немає зірок.