Британські та південноафриканські науковці виявили на зубах австралопітека «Мала нога» дефекти, які могли виникнути внаслідок голодування або важкої хвороби в дитинстві. Помітити це вдалося завдяки проведенню синхротронної мікротомографії черепа древнього гомініда. Дослідження детально описане в журналі eLife.
Череп «Малої ноги», ще не вилучений із каменю. Ron Clarke / Science
Що за «Мала нога»?
«Мала нога», або «Літлфут», це назва скам'янілого скелета, знайденого ще в 90-х роках минулого століття. З того часу чимало вчених його вивчали, тому ми маємо деяке уявлення про його походження. Ймовірно, «Мала нога» була самкою, яка жила на території сучасної Південної Африки орієнтовно 3,67 мільйона років тому. Вона ходила на двох ногах, мала суттєво менший мозок, ніж сучасні люди, і хоча мала вже й людські риси, більше ознак поділяла із мавпами. Вчені схиляються до думки, що «Мала нога» була австралопітеком, хоча точний вид встановити не можуть. Померла вона старою, і оскільки її рештки знайшли поруч із рештками бабуїна, то припускають, що вона загинула у битві з твариною. Раніше також вважали, що вигин ліктьової кістки «Малої ноги» спричинений дитячою травмою, проте подальше вивчення вказало на його схожість із природним викривленням у деяких мавп та ранніх гомініні. Дослідники Кембридзького університету вирішили дізнатися про цього австралопітека більше деталей.
Що нового вони дізналися?
Вчені застосували технологію синхротронної мікротомографії, щоб вивчити череп «Малої ноги». Цей метод дає змогу просканувати скам'янілості на мікроскопічному рівні. Якщо звичайне комп'ютерне сканування дає змогу розгледіти деталі розміром близько 100 мікрометрів, то синхротронна мікротомографія показує навіть такі, що не перевищують у розмірах трьох мікрометрів.
Так вчені побачили, що на зубах австралопітека є дефекти у вигляді ліній або жолобків. Це вказує на те, що в дитячому віці «Мала нога» переживала важкі часи, що порушило нормальну здатність формувати емаль в організмі, що ще розвивається. Вчені припускають, що дитина могла недоотримувати їжі. Це вірогідний сценарій, оскільки відомо, що в той час середовище та клімат були нестабільними. Однак також можливо, що «Мала нога» важко хворіла в дитинстві.
Методика обстеження кісток також дала змогу виявити крихітні кровоносні судини всередині Гаверсових каналів. Детальніше вивчення кровопостачання «Малої ноги» може допомогти краще зрозуміти, як розвинувся великий мозок, притаманний сучасним людям.