Психологія
Психологія

Люди не помітили простих рішень проблем

Дослідники зі США дійшли висновку, що при розв'язанні проблем більшість людей схильні думати в бік того, які додаткові елементи могли б сприяти вирішенню, а не які з них можна було б вилучити. Такий тип мислення проявляється навіть у тих випадках, коли оптимальним рішенням все ж є вилучення зайвих елементів. Результати опубліковані в журналі Nature.

Що вивчали вчені?

Останніми роками особливо популярною ставала течія мінімалізму, яка проявилася у різних сферах буденності — від дизайну інтер'єрів та побутових приладів, до сайтів, одягу та навіть способу життя. Вона покликана вдосконалити життя через відкидання непотрібних, зайвих елементів та спрощення. І справді, дуже часто для того, щоб зробити щось кращим, варто його спростити. Але в буденності більшість людей не розмірковує у цьому напрямку. Науковці з Університету Вірджинії помітили, що, коли мова йде про інженерію, у пошуках вдосконалення технологій люди більш схильні думати над тим, що можна було б додати до наявної моделі, а не відняти. Але так само це властиво людям, які пишуть тексти, або архітекторам, що проєктують будинки. Це наштовхнуло вчених на думку, що має бути якесь пояснення цьому спостереженню з точки зору психології. Можливо, люди по своїй природі налаштовані так, що при розв'язанні проблеми керуються найперше додаванням нових елементів, якими можна добитися результату, аніж відкиданням зайвих наявних.

Як це вивчали?

Дослідники провели вісім випробувань із понад 1500 добровольцями, під час яких учасникам для виконання завдання необхідно було додавати або віднімати елементи. Усі завдання були побудовані таким чином, щоб оптимальним виявилося рішення саме основане на відкиданні.

У одному з дослідів людей просили змінити будівлю з Лего так, аби вона витримувала вагу, за що вони отримали б 1 долар. Дах цієї конструкції тримався лише на одній опорі, і одним із рішень могло бути додавання додаткових блоків Лего. Але кожний із них коштував учасникам 10 центів. Іншим варіантом було просто забрати ту одну цеглинку, що дестабілізувала всю будівлю. В іншому досліді добровольцям потрібно було зробити на комп'ютері фігуру зі 100 квадратів симетричною, додаючи або віднімаючи плитки.

Конструкція Лего, дах якої просили врівноважити учасників експериментів. Adams et al. / Nature, 2021

Конструкція Лего, дах якої просили врівноважити учасників експериментів. Adams et al. / Nature, 2021

Які результати дослідження?

У завданні з Лего лише 41 відсоток учасників першої групи подумав, що кращим рішенням для врівноваження конструкції є вилучення одного з будівельних блоків. Але коли піддослідним іншої групи вказували, що хоча додавання блоків є платним, але віднімання їх безплатне, то видалити зайву цеглину додумався вже 61 відсоток учасників. У завданні з сіткою лише 49 відсотків добровольців вирішили віднімати плитки, коли проходили його вперше. Проте вже через три спроби 63 відсотки учасників підійшли до проблеми з цього ж боку.

Вчені висувають гіпотезу, що більшість людей справді навіть не думають у першу чергу про розв'язання проблеми через призму видалення з неї елементів. Коли у деяких завданнях учасникам потрібно було ще й запам'ятовувати числа на екрані, ще менше з них вважали за правильне рішення видалення елементів системи. Це вказує на те, що на такі рішення ми витрачаємо більше зусиль, ніж на ті, де потрібно додавати елементи.

Автори також вказують, що чим частіше ми обираємо стратегію додавання при розв'язанні проблем, тим більше це входить у нашу звичку. Але так ми можемо випускати з уваги багато простих рішень, що могли б покращити життя. Вони сподіваються, що якщо люди завдяки їхній роботі більше розмірковуватимуть про це, то частіше прийматимуть оптимальні рішення, як учасники, яким вказали на безкоштовну можливість вилучення блоків.

Водночас дослідження породжує ще додаткові запитання без відповідей. Наприклад, чим все ж обумовлене описане спостереження, чи однаково воно справедливе для людей з різних культур, а також, чи властиве воно дітям, або ж набувається в ході дорослішання.