Екологія
Екологія

Льодовиковий щит Гренландії виявився значним джерелом ртуті у водах Арктики

Дослідники зібрали зразки з південно-західної частини льодовикового покриву Гренландії у літній сезон та виміряли концентрацію ртуті у талих водах, а також її експорт до фіордів нижче за течією. Про це вони пишуть у журналі Nature Geoscience. Виявилося, що концентрації розчиненої ртуті тут є одними з найвищих серед зафіксованих у природних водах, а її джерелом є гірські породи під льодовиковим покривом.

Льодовик Рассел, який аналізувався у дослідженні. Albatros Arctic Circle

Льодовик Рассел, який аналізувався у дослідженні. Albatros Arctic Circle

Як ртуть впливає на живі організми?

Ртуть є токсичним елементом, який накопичується в організмах та у водних харчових мережах значною мірою як нейротоксин метилртуть. Споживання морепродуктів із ним має серйозні наслідки для здоров'я людей. Глобальна проблема накопичення ртуті значно погіршилась внаслідок антропогенного забруднення. Крім того, існують природні джерела цього елементу в навколишньому середовищі, як-от вулканічні викиди та вивітрювання мінералів, які містять ртуть, у гірських породах. За останні 150 років концентрація ртуті у морській біоті Арктики зросла на порядок. Цей регіон також особливо вразливий до антропогенних забруднень ртуттю, яка звідси може поширюватися у північні широти.

Зокрема, арктичні річки є значним джерелом ртуті в Північному Льодовитому океані, вони чутливі до кліматичних змін. Гренландський льодовиковий покрив є другим за величиною льодовиковим покривом Землі, він займає майже 25% суші в Арктичному регіоні. Швидкі втрати його маси призводять до збільшення щорічного стоку прісної води у океан. За прогнозами, до 2100 року цей сток збільшиться майже вдвічі. Важливо визначити, які біогеохімічні наслідки це матиме.

Які регіони Гренландії досліджували вчені?

Науковці сфокусувалися на південно-західній області Гренландського льодовикового щита площею більше 4 тисяч квадратних кілометрів. Вони зібрали зразки талої води з трьох льодовиків цього регіону в 2012, 2015 та 2018 роках у літній сезон. Дослідники аналізували вміст у цих пробах повністю та частково розчиненої ртуті та метилртуті.

Про що вони дізналися?

Виявилося, що концентрації розчиненої ртуті у цьому регіоні є однією з найвищих серед зафіксованих у природних водах та на два порядки вища, ніж у річках Арктики. Експорт розчиненої ртуті з південно-західного регіону Гренландії оцінюється як глобально значущий, він становить близько 10% від загальної кількості ртуті, що переносять річки в океан. Середні концентрації частинок ртуті, зафіксовані командою, є одними з найвищих, що зустрічаються у науковій літературі.

Точне походження ртуті у талих водах льодовикового щита Гренландії невідоме. Більшість цього елементу навряд чи буде надходити з атмосфери, оскільки її концентрація набагато вища за ту кількість, що може відкладатися на поверхні льоду та снігу. Унікальні фізико-хімічні властивості льодовикового середовища, швидше за все, посилюють мобілізацію ртуті у гірських породах під льодовиком, що утворює велику кількість її вивітрених мікрочастинок.

Високі концентрації ртуті та її великий експорт у фіорди нижче за течією мають важливі наслідки для арктичних екосистем. Це особливо стосується представників корінних громад, що проживають в Арктиці, які значною мірою покладаються на морепродукти з місцевих вод як основне джерело їжі.