Американським вчені вказали на роль стійкості легеневих макрофагів до апоптозу в розвитку фіброзу легень. Завдяки цьому їм вдалося позбавити лабораторних мишей легеневого фіброзу з допомогою препарату проти лейкемії, який ініціює апоптоз у клітинах. Результати пропонують нову мішень для розроблення ліків проти ідіопатичного легеневого фіброзу. Їх було опубліковано в журналі Cell Death & Differentiation.
Легеневий фіброз на зображенні комп'ютерної томографії. BMJ Thorax
Що це за хвороба?
Легеневий фіброз — це хронічне захворювання, яке полягає у поступовому заміщенні легеневої тканини пацієнта рубцевою. Першими проявами захворювання можуть бути задишка під час фізичних навантажень, кашель та втома. Але в процесі прогресування легеневого фіброзу можуть виникнути й серйозні ускладнення, наприклад, серцева недостатність, що значно підвищує ризик передчасної смерті пацієнта. Частіше точну причину хвороби знайти не вдається, і тоді діагноз зазначають як ідіопатичний легеневий фіброз. Поки що немає ефективних препаратів, які давали б змогу вилікувати хворобу, а ліки для сповільнення її розвитку часто мають обмежену ефективність. Через це хворі на ідіопатичний легеневий фіброз після встановлення діагнозу живуть у середньому лише три роки. Значною мірою це обумовлено неповним розумінням механізмів розвитку захворювання. Попередні дослідження показували, що воно може бути пов'язане зі стійкістю імунних клітин макрофагів у легенях до апоптозу — програмованої смерті клітин. І вчені з Університету Алабами вирішили дослідити детальніше цю резистентність клітин.
Як вчені вивчали хворобу?
Оскільки мітохондрії, органели, що забезпечують клітини енергією, відіграють ключову роль в апоптозі, то науковці зосередилися на вивченні роботи цих структур. Для цього вони виділили макрофагів із легень пацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом та порівняли їхні мітохондрії із мітохондріями макрофагів здорових людей. З'ясувалося, що клітини хворих мають суттєво вищий рівень мітохондріального білка Bcl-2, який є одним із регуляторів апоптозу.
Тоді вчені провели вивчення макрофагів мишей, яким штучно зініціювали препаратами розвиток легеневого фіброзу. Результати показали, що клітини тварин з фіброзом так само мають вищий рівень білка Bcl-2, а крім цього двох інших пов'язаних із його роботою білків — MCU та Cpt1a.
Що дали ці результати?
Автори вирішили перевірити, що стане із мишами, яких модифікували таким чином, щоб у їхніх легеневих макрофагах не вироблявся білок Bcl-2. І виявилося, що ці тварини стійкі до розвитку фіброзу легень, спричиненого хімічними препаратами або азбестом. Це наштовхнуло вчених на думку, що наявний лікарський препарат ABT-199, що ефективний при лікуванні лейкемії та фіброзу шкіри, може допомогти й при ідіопатичному фіброзі легень, позаяк він блокує активність Bcl-2. Тож вони почали давати його здоровим мишам та мишам із хімічно індукованим легеневим фіброзом, а через три тижні тварин обстежили.
У здорових мишей приймання ABT-199 не спричинило змін в легеневій тканині, однак у тварин із фіброзом рубцювання вдалося усунути та повернути легеням нормальну архітектуру. Основними відкриттями своєї роботи автори вважають демонстрацію ролі макрофагів у розвитку фіброзу легень та стабілізації роботи Bcl-2 в їхніх мітохондріях для повернення клітинам чутливості до апоптозу. Результати можуть стати в пригоді при наступних пошуках ліків проти ідіопатичного легеневого фіброзу.