Стресові спогади зберігаються краще і точніше в пам'яті, оскільки сильніше пов'язуються між собою та прив'язані до спогадів про чинник стресу. При цьому їхня нейрональна репрезентація уподібнюється, але загалом відрізняється від спогадів, що сформувалися в нейтральних умовах. Про це йдеться у статті німецьких та китайських вчених, що вийшла в журналі Current Biology.
GIPHY
Що зацікавило авторів дослідження?
Нейтральні моменти запам'ятовуються гірше, ніж неприємні стресові. Часто людина може точно відтворити розташування об'єктів в оточенні так, як вони розташовувалися в момент травматичної ситуації. Хоча феномен відомий протягом тривалого часу, залишається незрозумілим, як емоційна складова ситуації змінює спосіб формування спогадів про неї. Відомо, що коли мозок зберігає спогади про окремі об'єкти та ключові елементи події, то створює для кожної з них характерну схему активності — нейрональну репрезентацію. Зі свого боку, стрес спричиняє виділення норадреналіну та глюкокортикоїдів, які впливають на оброблення інформації в мигдалині — ділянці мозку, яка бере участь у формуванні емоцій, особливо страху, та реакції на стрес. Утім, точний механізм, як ці процеси пов'язані і як стрес може змінювати процес запам'ятовування, невідомий. Над цим питанням зосередилися вчені з Рурського університету та Пекінського педагогічного університету.
Як вивчали процес запам'ятовування в стресовій ситуації?
Автори провели Трірський соціальний стрес-тест, який полягає в індукуванні стресу в учасників дослідження. 34 учасників попросили пройти симуляцію співбесіди з роботодавцем, під час якої два експериментатори-інтерв'юери зберігали нейтральний вираз обличчя та стриманість у розмові. Перед учасниками було представлено 24 повсякденні предмети, як-от чашка чаю, степлер, жерстянка коли тощо. Половину із них експериментатори у процесі розмови використали, наприклад, відсьорбнули чаю. На наступний день учасників запросили для тестування епізодичної пам'яті, під час якого добровольцям в апараті функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) показували вчорашні 24 предмети, 48 інших і фотографії з різним виразом обличчя експериментаторів та інших людей. На основі мозкової активності вчені перевіряли, як їх запам'ятали.
Вираз обличчя експериментаторів був нейтральним під час стрес-тесту. Anne Bierbrauer / Institut für Kognitive Neurowissenschaft
Для порівняння, ще 31 учасник проходив дружню співбесіду із тими ж представленими предметами. Під час неї вони могли вільно обирати, як розповідати про свою роботу та захоплення, а експериментатори підтримували розмову та спілкувалися в приязній манері. На наступний день учасники там само проходили тестування епізодичної пам'яті.
Як спрацювала пам'ять у стресових умовах?
Учасники, що днем раніше пережили стресову розмову, дійсно у середньому краще запам'ятали об'єкти, ніж учасники контрольної групи. Але обстеження фМРТ показало, що характер активності в мигдалині при перегляданні об'єктів теж відрізнявся. Після стресу активність цієї ділянки була подібною при перегляданні різних предметів, що використовувалися під час бесіди, однак помітно відрізнялася при перегляданні різних об'єктів, що їх не використовували на співбесіді. Тобто репрезентації об'єктів зі стресової ситуації були сильніше пов'язані одне з одним і явно відрізнялися від іншого досвіду. Що цікаво, добровольці краще пам'ятали ті предмети, репрезентація яких виявилася найбільш подібна до такої, що спричинена спогляданням фотографій експериментаторів. Такого уподібнення нейрональної репрезентації об'єктів з досліду не спостерігалося в учасників, які не піддавалися стресу.
Оскільки саме експериментатори зумовили стрес, то вчені припускають, що причиною кращого запам'ятовування аспектів неприємних подій є їхнє сильне прив'язування на нейрональному рівні до стресових чинників та між собою. Об'єкти та контексти, з якими люди стикаються в нейтральних умовах, пов'язуються в гіпокампі — ділянці мозку, що відповідає за запам'ятовування та навчання. Але ті, що з ними зіштовхнулися під час емоційної напруженості, радше пов'язуються в мигдалині.