Астрономія
Астрономія

Комплекс ALMA відшукав гігантські молекулярні хмари в карликовій галактиці

Дослідники вивчили припливну карликову галактику J1023+1952, утворену в результаті взаємодій між іншими галактиками, та зафіксували випромінювання монооксиду вуглецю. Воно походить від 111 гігантських молекулярних хмар. Відповідна стаття доступна у журналі Astronomy & Astrophysics.

University of Bath

University of Bath

Що відомо про припливні карликові галактики?

Коли галактики стикаються, частина газу викидається приливними силами і може врешті-решт колапсувати під дією власної гравітації, створюючи нові галактики з низькою масою вздовж припливних хвостів. Такі системи відомі як приливні карликові галактики. Вважається, що вони позбавлені темної матерії, але зберігають металічність галактики, з якої походять. Припливні карликові галактики, як правило, містять велику кількість газу, і в них часто активно утворюються зірки. Багато з них також мають старі зоряні популяції. Відсутність темної матерії та припливні сили з боку сусідніх галактик дають можливість перевіряти теорії формування зірок в екстремальному динамічному середовищі. Попри те, що припливні карликові галактики знаходили за допомогою глибоких оптичних зображень у достатній кількості, лише декілька досліджень вивчали їхній вміст і розподіл молекулярних газів.

Що досліджували вчені?

Астрономи аналізували галактику J1023 + 1952, що знаходиться на відстані 14,5 мегапарсек (близько 50 мільйонів світлових років) від Землі. Вона представляє собою відокремлену хмару атомарного водню, що розташована перед спіральною галактикою NGC 3227, яка є частиною системі Arp 94. Ця система має великі розміри, її елементи взаємодіють, лишаючи припливні хвости. J1023 + 1952 належить до припливних карликових галактик і лежить біля основи північного припливного хвоста. Загальний вміст атомного газу в цій галактиці становить 190 мільйонів сонячних мас, він розподілений на прогнозованій площі 7 кілопарсек на 5 кілопарсек (22830 світлових років на 16300 світлових років). У південній частині галактики триває активне зореутворення.

Положення галактики J1023+1952 у своїй системі. Зліва: випромінювання атомарного водню в системі Arp 94. Центр: оптичне зображення. Справа зверху: позиція та контури J1023+1952. Справа знизу: регіон зореутворення на півдні J1023+1952. M. Querejeta et al.

Положення галактики J1023+1952 у своїй системі. Зліва: випромінювання атомарного водню в системі Arp 94. Центр: оптичне зображення. Справа зверху: позиція та контури J1023+1952. Справа знизу: регіон зореутворення на півдні J1023+1952. M. Querejeta et al.

Що показали результати?

За допомогою комплексу радіотелескопів ALMA дослідники зафіксували випромінювання монооксиду вуглецю у галактиці, яке вказує на дифузний молекулярний газ. Його маса становить близько 87 мільйонів сонячних мас. Це призводить до дуже високого співвідношення молекулярних і атомних газів, яке значно змінюється у різних частинах галактики.

Астрономи виявили 111 гігантських молекулярних хмар у J1023 + 1952. Вони розповсюджені по всій галактиці і переважно не зосереджені в частині, де формуються зірки. Тобто, всупереч традиційним теоріям, тут вони не формують зірки. За розмірами, масою та випромінюванням вони нагадують молекулярні хмари в Чумацькому Шляху та в інших галактиках поблизу.