Дослідники повідомляють про нарощування кристалів солі на 11 ділянках у печерах на острові Сулавесі. Вони містять наскельні малюнки віком від 20 до 45 тисяч років. Науковці звинувачують у таких руйнівних для пам’ятки процесах антропогенні кліматичні зміни. Відповідна стаття надрукована у журналі Scientific Reports.
M.Aubert / National Geographic
Що відомо про малюнки на острові Сулавесі?
На індонезійському острові Сулавесі, в округах Марос та Панкеп, розташовані карстові печери із наскельними малюнками епохи плейстоцену. Радіометричне датування за допомогою урану і продукту його розпаду торію демонструє, що це одні з найбільш ранніх витворів мистецтва серед відомих на планеті. Його вік становить як мінімум 45,5 тисяч років. На стінах печер тут містяться трафаретні зображення рук, малюнки тварин і людей з рисами тварин, а також, можливо, найдавніша сюжетна сцена в доісторичному мистецтві. Регіон нараховує більше 300 печер та укриттів із зображеннями. Археологи відшукали цю пам’ятку в 1950-х роках. Зображення тут поділяються принаймні на дві часові фази: найдавнішу, коли малюнки виконувалися червоним пігментом на старих затверділих поверхнях печер і зображали ендемічних наземних ссавців; а також другий, нещодавній етап, під час якого на свіжих поверхнях печер з’явилися малюнки чорним пігментом віком 4000–2000 років. Малюнки того часу характеризуються невеликими зображеннями антропоморфних фігур та одомашненої фауни, а також геометричними мотивами та абстрактними символами.
Що вивчали науковці?
Дослідники проаналізували стан малюнків у 11 печерах регіону та порівняли із даними про їхній стан у попередні роки. Зображення зазнали кристалізації солі. Коли соляний розчин, що утворюється на стінах печер, випаровується, формуються кристали солі, які розширюються і стискаються в міру нагрівання та охолодження середовища. Це викликає повторювану деформацію поверхні. Цикли вологості та зміни температури, і особливо нагрівання, впливають на цей процес. У результаті поверхня відшаровується, стає зернистою. Майже усі досліджувані ділянки зазнали такого процесу.
Зображення з печери на острові. Темно-сірим виділено відшаровування поверхні у 1950 році, світло-сірим — у 2013 році. Huntley et al.
Із чим пов’язані ці зміни?
Науковці вважають, що на руйнування пам’яток впливають зміни у вологості. Мусонні дощі призводять до того, що печери наповнюються вологою. Висихаючи, вона лишає сіль на стінах. Утворенню кристалів солі сприяють посухи, які почастішали внаслідок частіших подій Ель-Ніньйо — атмосферного явища, яке призводить до підвищення температури приповерхневих вод у Тихому океані. На це впливають антропогенні зміни клімату, тобто більш високі температури навколишнього середовища та більша кількість посушливих днів внаслідок парникового ефекту.
Втім, кліматичні зміни не лише шкодять роботі археологів, але інколи, навпаки, допомагають їй. Так, танення льоду в Норвегії дозволило відшукати стріли кам’яної доби. Крім того, нещодавно дослідники визнали малюнок свині з Суламесі найдавнішим зображенням тварини.