Карибські афаліни загнали рибу в намулові пастки

Афалін затоки Четумаль-Коросаль, що належить до Карибського моря, застали за формуванням кілець із мулу, які слугують пастками для вилову риби. Таку поведінку раніше помічали лише в афалін Флоридської затоки, але дослідники вважають, що у двох популяцій дельфінів подібна стратегія полювання розвинулася незалежно одне від одного. Свої спостереження вчені описали в журналі Marine Mammal Science.

Eric A. Ramos et al. / Marine Mammal Science, 2021

Що в цьому спостереженні незвичайного?

Афаліни (Tursiops) давно відомі своїм розвиненим інтелектом, який, зокрема, полягає у витончених способах добування їжі. Різні популяції цих тварин підлаштовували свою поведінку харчування під середовище, у якому проживають. Наприклад, афаліни біля узбережжя на півдні Бразилії вже багато десятиліть кооперуються із місцевими рибалками, допомагаючи їм ловити рибу та полегшуючи полювання собі самим. Інші відганяють рибу на берег, де можуть легко нею поласувати, або ж використовують різні інструменти, як-от тралеві сітки, губки або мушлі. А ще є такі, що формують для риби пастки з намулу. Так, спосіб полювання звичайних афалін (T. truncatus) у Флоридській затоці оснований на тому, що один із дельфінів утворює з намулу кільце, швидко плаваючи біля дна та вдаряючи по ньому хвостом. Так риба виявляється замкнутою у намуловій пастці, тому намагається вистрибнути із неї, але в повітрі їх хапають афаліни, що чекають зовні пастки. Біля архіпелагу Флорида-Кіс дельфіни формують незамкнене грязьове кільце та самі в нього проникають для виловлення спантеличеної риби. Вважалося, що подібна поведінка унікальна для флоридських афалін, але сучасні технології спостереження за природою, які застосували вчені Міського університету Нью-Йорка з колегами, показали, що це не так.

Яке вивчення провели вчені?

Дослідники застосували комбінований підхід до спостереження за дельфінами Карибського моря у затоці Четумаль-Коросаль, що омиває узбережжя південної Мексики та Белізу. Частиною роботи було вивчення поведінки афалін за допомогою дронів, аналізу супутникових зображень затоки та безпосереднього спостереження за тваринами з бортів суден. Дані для дослідження збирали цілорічно протягом 2012-2019 років.

Яку поведінку дельфінів помітили науковці?

Протягом восьмирічного періоду спостереження вчені безпосередньо задокументували кілька випадків формування місцевими афалінами кілець із намулу. В одному з них на дрон зняли харчування самки афаліни та її дитинчати, під час якого мати сформувала пастку з мулу, а відтак вони обоє поживилися рибою та продовжили полювати подалі.

Загалом поведінка утворення намулових кілець дельфінами в затоці Четумаль-Коросаль дуже подібна до такої у дельфінів Флоридської затоки. В обох популяціях полювання відбувається у мілкій, глибиною менше за метр воді з глинистим, піщаним та намуловим дном. Однак, на відміну від флоридських дельфінів, ці не ловили рибу в повітрі, оскільки та не вистрибувала із води. Можливо, це зумовлено різними видами риб, на які полюють дельфіни двох локацій.

Вчені вважають, що ці дві популяції тварин набули подібної стратегії харчування радше незалежно, ніж через передачу знань, із-за подібності умов проживання. Автори обґрунтовують це надто великими відстанями між афалінами Флоридської та Четумаль-Коросаль заток для соціальної взаємодії. Але водночас наголошують на необхідності подальшого вивчення цього явища, що також допоможе краще планувати заходи зі збереження афалін, звертаючи увагу на їхні особливості добуванні їжі.