Гекони добре відомі за здатність прикріплюватися та пересуватися вертикальними поверхнями, що забезпечується наявністю адгезивних подушечок на пальцях ніг тварин. Але подібні подушечки у багатьох видів наявні також на хвості, і дослідження американських вчених вказує, що деякі гекони можуть використовувати й свій хвіст для прилипання до поверхонь. Про таке написали науковці в журналі Proceedings of the Royal Society B.
Roger Wasley / flickr
Що зацікавило науковців?
Деякі ящірки можуть з особливою легкістю пересуватися по вертикальних поверхнях. Цим їхнім умінням натуралісти захоплюються ще з часів Арістотеля, понад дві тисячі років, але воно все ще достеменно не вивчене. Зараз відомо, що пальці таких ящірок, зокрема геконів, мають на нижній поверхні тисячі подібних на волоски щетинок, які забезпечують сильне зчеплення з поверхнями завдяки міжмолекулярним взаємодіям. Вважається, що пристосування лапок до прилипання розвинулися незалежно в ящірок щонайменше 15 разів. Але це не єдина їхня частина тіла із подібною будовою. У геконів 21 роду з трьох родин, окрім пальців, адгезивні структури наявні й на кінчику хвоста. До цього часу вони не надто привертали увагу дослідників, тому було невідомо, для чого хвосту можливість прилипати. Зараз біологи з Університету Маркетта вирішили з'ясувати, чи використовують гекони хвіст для прикріплення тіла.
Як вивчали тварин?
Для дослідження науковці вибрали війкових геконів-бананоїдів (Correlophus ciliatus). Це деревний гекон з довжиною тіла 16-18 сантиметрів, що природно населяє острів Нова Каледонія в Тихому океані, але зараз став популярним мешканцем тераріумів у всьому світі.
Науковці вивчали анатомію тварин за допомогою електронних мікроскопів, які дали змогу детально розгледіти адгезивні подушечки на пальцях, а також хвості геконів. Також вчені прикладали тварину або її хвіст до певної поверхні, а потім вимірювали силу, яка необхідна для того, щоб відкріпити лапки або хвіст.
То навіщо геконам липкий хвіст?
За мікросокпічною будовою та ембріональним розвитком подушечки на хвості виявилися дуже схожими до таких на пальцях. Загалом у них спостерігалася висока щільність та висота щетинок. Це забезпечило хвосту C. ciliatus сильну здатність прикріплюватися до поверхонь, яка складає 80,2 відсотка від сили прикріплення окремого пальця. Експерименти показали, що подушечка на хвості може втримувати вагу, що в п'ять разів більша за вагу самої тварини. Це означає, що гекон потенційно може звисати з гілки дерева на самому лише хвості.
Із цього вчені роблять висновок, що війкові гекони можуть послуговуватися своїм хвостом як додатковою «липкою ногою», що забезпечує краще прилипання до гладких поверхонь. Оскільки такі адгезивні подушечки присутні в багатьох інших видів геконів, надалі вчені планують дослідити, чи мають вони такі ж властивості, як у війкових геконів-бананоїдів. Цікавим також є, чому, на відміну від більшості інших геконів, у C. ciliatus хвіст не відростає після його відкидання, враховуючи його практичність.