Використовуючи тривимірну реконструкцію форми тіла Tyrannosaurus rex та біомеханічне моделювання, дослідники вирахували, з якою частотою цей вид махав хвостом при ходьбі та як швидко він міг пересуватися в результаті. Виявилося, що тиранозаври долали в середньому 1,28 метри за секунду, що менше за попередні оцінки. Відповідна стаття доступна у журналі The Royal Society Open Science.
Rick Stikkelorum, Arthur Ulmann, Pasha van Bijlert
Від чого залежить швидкість пересування наземних тварин?
Тварини демонструють різноманітну ходу та швидкість при цьому. Дослідники виділяють таке поняття як енергетично оптимальна швидкість ходьби, за якої метаболічні витрати є мінімальними. Під час пересування з такою швидкістю тварини, як правило, використовують резонанс, узгоджуючи ходьбу з частотою природніх рухів відповідних частин тіла. Так, дослідження демонструють, що чотириногі ссавці узгоджують частоту між передніми та задніми кінцівками, незважаючи на їхню різну форму. Це зменшує механічну роботу при пересуванні. Таким чином, визначення природної частоти частини тіла, що задіяна при русі, може вказувати на оптимальну частоту кроків і швидкість ходьби вимерлих таксонів.
Які частини тіла визначали рух тиранозаврів?
У тероподів, до яких належать і тиранозаври, хвости брали активну участь у русі. Їхні хвости пасивно звисали, прикріплені до тіла пружними зв’язками. З кожним кроком хвіст рухався вверх та вниз з природною частотою, яку дослідники змогли оцінити за допомогою біомеханічної моделі. Використовуючи цю частоту, потім вчені змогли встановити швидкість ходьби Tyrannosaurus rex, оскільки при кожному порухові хвоста динозавр робив би один крок.
Як швидко рухалися Ті-Рекси?
Метод оцінки дослідників показав, що Tyrannosaurus rex пересувалися при ходьбі повільніше, ніж вважалося раніше. В середньому, швидкість цих динозаврів становила 1,28 метрів на секунду, тобто 4,6 кілометрів на годину. Це порівняно із швидкістю пересування людини. Такий метод оцінки більш точно відповідає бажаній швидкості ходьби різних тварин, що досі існують, незалежно від характеру їхньої ходи та розміру тіла. Подальші дослідження кінематики хребців та складу зв’язок у хвостах сучасних архозаврів може збільшити точність такого моделювання.