Палеонтологія
Палеонтологія

Гризуни родини соневих навчилися впадати у сплячку більше 30 мільйонів років тому

Дослідники проаналізували викопних гризунів з французької формації Сен-Мартен-де-Кастійон С та іспанської Монтальбан 1D, що існували у ранньому олігоцені, у тому числі й два нових види. Це дозволило реконструювати еволюцію родини соневих, виділити три події їхньої диверсифікації, а також дізнатися, що переживати похолодання клімату цій групі допомогла здатність впадати у сплячку, розвинута ще в олігоцені. Відповідна стаття надрукована у журналі Journal of Systematic Palaeontology.

Wikimedia Commons

Wikimedia Commons

Що відомо про родину соневих?

Вовчкові, або соневі — це група гризунів, широко поширена сьогодні у Європі, Азії та Африці. Їхні скам’янілості можна знайти ще у ранніх еоценових (56-33,9 мільйонів років тому) відкладеннях Франції. Більшість копалин та найдавніших таксонів групи були знайдені в Європі, і вчені припускають, що родина походить саме звідси. Соневі почали диверсифікуватися в олігоцені (33,9-23 мільйонів років тому) і зазнали найбільшої диверсифікації протягом міоцену (23-5,3 мільйонів років тому). Тоді вони були набагато різноманітнішими, ніж сьогодні, і нараховували 18 родів і 36 видів. Наразі родина представлена дев'ятьма родами і 28 видами. Єдиний рід, що існує у Африці — це графіура. Він є найбільш різноманітним та включає 14 видів. Це свідчить про те, що в еволюційній історії родини відбувались інші значні події диверсифікації, однак вони лишаються невивченими.

Що аналізували дослідники?

Палеонтологи описали два нові викопні види гризунів родини соневих з ранньої олігоценової іспанської формацій Монтальбан 1D. Крім того, вони також детально проаналізували види з французької формації Сен-Мартен-де-Кастійон С, які вже були відомі, але не досліджувалися. У результаті науковці вперше змогли проаналізувати еволюційний шлях родини соневих, використовуючи як вимерлі, так і сучасні таксони. Вони виявили, що класифікація родини потребує перегляду.

Що показали результати?

Науковці встановили, що родина диверсифікувалася щонайменше тричі протягом своєї історії. Перша подія сталася у пізньому еоцені та на початку олігоцену. Тоді ж відбувалося зледеніння, і клімат став холоднішим. На межі олігоцену та міоцену сталася друга подія диверсифікації, яка була найважливішою, і також співпала із зледенінням. Однак, на відміну від попереднього, це зледеніння було коротким. Різноманіття видів родини почало зменшуватися аж до пліоцену (5,3-2,58 мільйонів років назад). Нарешті, під час третьої події диверсифікації розпочалося розширення крижаного покриву північної півкулі.

Висновки вчених дозволяють припустити, що події зледеніння могли спричинити ці три основні фази диверсифікації соневих. Особливістю існуючих соней є здатність видів, що мешкають у помірних зонах, впадати у сплячку в холодну пору року. Ця стратегія дозволяє їм переживати такі періоди, коли їжі недостатньо, щоб постійно підтримувати необхідну для активного життя температуру тіла. Хоча походження сплячки у ссавців залишається невизначеним, дослідники припускають, що така особливість давня, втрачена у більшості сучасних груп великих ссавців, а не пізня адаптація, набута при останніх зледеніннях. Таким чином, соневі мали адаптаційну перевагу під час похолодань, що і спричинило їхню успішну диверсифікацію.


Читайте також