Біологія
Біологія

Гігантський летючий посум виявився трьома різними видами тварин

Три нові види. Denise McGregor

Три нові види. Denise McGregor

Австралійські вчені описали три нові види сумчастих тварин, які дотепер вважалися одним. Гігантський летючий посум Petauroides volans, як показав генетичний аналіз, насправді є не одним видом, а трьома різними. Двох інших назвали P. armillatus та P. minor. На думку вчених, це відкриття вказує на вразливість кожного з нововідкритих нечисленних видів. Дослідження опубліковане у журналі Scientific Reports.

Що це за тварини?

Як і інший австралієць - коала - великий летючий посум Petauroides volans є сумчастою твариною, яка харчується майже виключно на евкаліптових деревах. Але на відміну від коали ці посуми здатні до ширяння на висоту до 100 метрів над землею, коли перебираються з одного дерева на інше. Це найбільша сумчаста тварина, що здатна до польоту. Ці нічні посуми мають доволі широкий ареал, який простягається майже через усе східне узбережжя Австралії. Величезна територія, яку населяють тварини, та деякі морфологічні відмінності між ними дали підстави вважати, що насправді існує не один вид великого летючого посума. Однак без генетичних аналізів довести це було складно, тож вчені з кількох австралійських наукових закладів вирішили внести ясність у питання виду.

Що зробили науковці?

За допомогою технології секвенування ДНК DArT вони проаналізували зразки тканин 50 посумів Petauroides volans, які населяють різні регіони Австралії. Тоді з’ясувалося, що припущення щодо видової різноманітності були вірними. Якщо раніше вважали, що рід Petauroides складається лише із одного виду, то тепер їх вже три. Два варіанти, які дотепер сприймалися як підвиди, насправді є самостійними видами, згідно з результатами дослідження.

Ці вже три види утворюють в Австралії три доволі різні популяції. P. volans живе переважно в південних регіонах, P. armillatus населяє центр ареалу, а P. minor зайняв північні регіони.

Що дає це знання?

Попри просторову поширеність, чисельність цих тварин була й до цього низькою. А тепер, коли з’ясувалося, що насправді їх аж троє видів, виходить, що кожен з них представлений ще меншою групою і є загроженим видом.

Автори вважають, що їхні результати повинні враховуватися під час майбутніх рішень щодо природоохоронних заходів.