Patreon
Patreon

Генна терапія проти імунодефіциту, мозкові чіпи як спосіб писати для паралізованих та вплив розміру мозку на позіхання

Цього тижня розповідаємо про морських слоних, які нехтують сном заради їжі, вперше побачених на висоті шести кілометрів очеретянок та метанол у теплому протопланетному диску. Читайте також про охолодження коралів та мізків у нашому дайджесті.

Генна терапія проти імунодефіциту показала високу дієвість

Проявів імунодефіциту викликаних дефіцитом аденозиндезамінази у дітей вдалося позбутися за допомогою лентивірусів, які націлювалися на виправлення дефектних генів. Досі це захворювання лікували пересадкою кісткового мозку або щотижневими ін'єкціями фермент-замісної терапії, яка дуже дорога та не запобігає хронічним ускладненням.

Тепер вченим вдалося позбавити 95 відсотків дітей, що брали участь у дослідженні, необхідності у такому лікуванні. Важливо, що у лікованих дітей не виникло важких побічних ефектів, а тим двом пацієнтам, яким терапія не допомогла, вдалося повернутися до стандартного лікування.

Мозкові чіпи дали змогу паралізованому чоловіку писати від руки подумки

Думки паралізованого пацієнта про письмо від руки вдалося перетворити у текст за допомогою чіпів нейрокомп’ютерного інтерфейсу у моторній корі головного мозку та функції автокорекції, як на смартфонах. Чоловіку вдалося відповідати на відкриті запитання зі швидкістю 18 слів на хвилину завдяки тому, що його просили уявляти, що він пише ручкою на папері.

Так електроди ловили активність нейронів у ділянці мозку, що забезпечує рухливість правої руки, адже написання кожної окремої букви супроводжується унікальними схемами активності мозку. Їх алгоритм штучного інтелекту легко відрізняв та зіставляв із потрібними літерами. Також дослідження вчених продемонструвало, що навіть після більш ніж десяти років паралічу мозок все ще пам'ятає, як писати.

Літери, написані паралізованим пацієнтом подумки. Frank Willett

Літери, написані паралізованим пацієнтом подумки. Frank Willett

Очеретянки піднялися на висоту шести кілометрів під час міграції вдень

Зазвичай співочі птахи, такі як очеретянки, мігрують уночі, однак іноді продовжують подорож і вдень. Біологи зацікавилися цими невеликими пташками та почепили на них трекери, з якими могли б краще вивчити те, як вони долають величезні відстані з Європи до Субсахарської Африки. Очеретянки, як від них того і очікували, летіли у середньому на висоті 2 400 метрів над рівнем моря.

Однак, коли птахи летіли більше одної ночі поспіль, на світанку вони підіймалися на висоту більше трьох кілометрів, щоб удень летіти на середній висоті 5 400 метрів, сягнувши одного разу навіть 6 267 метрів. Таку висоту вони могли підтримувати аж до заходу сонця. Втім, поки достеменно невідомо, навіщо їм підкорювати такі висоти: чи то для охолодження, чи то для кращого огляду на випадок появи усіляких хижих сусідів.

Морських слоних застали за майже цілодобовою риболовлею

Морські слони надають перевагу обідам маленькою рибою, яку ловлять на глибині іноді більшій за тисячу метрів. Однак, це не те що би маленькі тварини, тому навряд чи вони можуть обмежитися двійкою рибок. Так вчені вирішили почепити на голову 48 морських слоних інфрачервоні відеокамери, GPS-трекери та пристрої, що реєстрували кількість разів відкривання рота.

Ніякої таємниці з вміння наїстися такою маленькою здобиччю у тварин на жаль не виявилося — вони просто безперервно полюють майже 100 відсотків свого часу. За одну добу вони живилися від одного до двох тисяч разів, а на сон витрачали не більше 1,4 години. Ось, що значить правильно розставити пріоритети.

Розмір мозку пов'язали з тривалістю позіхання у ссавців і птахів

Вчені провели найбільше дослідження позіхання та дійшли висновку, що якщо ви довго позіхаєте, то цілком імовірно у вас великий мозок, адже вам доводиться охолоджувати більше нейронів. До чого тут охолодження ви спитаєте. А річ у тім, що однією з гіпотез на пояснення позіхання (не просто ж так ми з іншими хребетними так вміємо) є те, що так ми можемо знижувати температуру ротової порожнини, поверхні обличчя та мозку. Дослідники проаналізували 1 291 відео зівання 101 виду тварин і вважають, що позіхання дійсно сприяє підвищенню пильності тварин завдяки охолодженню крові в мозку. Тому вам не нудно, а просто мозку спекотно.

Так, ми спеціально. Охолодіть собі мозок / GIPHY

Так, ми спеціально. Охолодіть собі мозок / GIPHY

У теплому протопланетному диску молодої зірки зафіксували метанол

Метанолу вдалося пережити утворення протопланетного диска молодої зірки та зберегтися у ньому так, щоб його помітили астрономи за допомогою комплексу телескопів ALMA. З’ясувалося, що такої складної органічної молекули, як метанол, що зазвичай формується у холодному середовищі, тут у 1200 разів більше за загальну біомасу Землі. Така знахідка стала неочікуваною, адже диск навколо цієї зірки є надто теплим, щоб тут існував значні запаси льоду з монооксиду вуглецю, на якому може утворюватися метанол. Тож вчені припускають, що такий багатий на органічні молекули лід тут утворився під час більш ранньої фази формування зірки ще у молекулярній хмарі .

Пересадка бактерій дозволила коралам пережити спеку

А от коралам, що потерпають від теплового стресу через потепління океану, вдалося допомогти за допомогою їхніх більш стійких до тепла співродичів. Так вразливих коралів прищепили мікроорганізмами з інших коралів, що пристосувалися до спеки та піддали їх тепловому стресу у воді температурою 34 градуси за Цельсієм. Прищеплені корали справилися із завданням та продемонстрували вищу стійкість до відбілювання у порівнянні з контрольною групою.

Морська лілія вступила у симбіоз із кораловими поліпами, так само як і у палеозої

Вчені перевідкрили симбіоз морських лілій із коралами, який вважався зниклим близько 270 мільйонів років тому. Морські лілії, що є голкошкірими тваринами, колись давно (дуже давно — їм щонайменше 470 мільйонів років) формували зв'язок із численними безхребетними, а зокрема із кораловими поліпами. Ліліями вони підіймалися вище над морським дном, щоб ловити більше поживних речовин. Втім, таких пар, молодших за 273 мільйони років, ми вже не бачили.

Але у Тихому океані на глибині близько ста метрів знайшли морських лілій, які співмешкали із анемонами та допомагали їм захоплювати планктон. Один одному вони точно не заважають, хіба що рухливості, але чи допомагає якось співжиття із анемонами ліліям поки незрозуміло.

Можливо, анемони допомагають ліліям, так само як Спанч Боб Сквідварду, але принаймні не заважають / GIPHY

Можливо, анемони допомагають ліліям, так само як Спанч Боб Сквідварду, але принаймні не заважають / GIPHY

Вчені створили прототип пластиру з мікроголками проти шкірних інфекцій

Ін’єкції антибіотиків проти шкірних інфекцій вирішили замінити пластиром з мікроголками, здатним діяти місцево та не провокувати виникнення інших стійких до антибіотика штамів. Так ми вже маємо небезпечний штам золотистого стафілокока, який стійкий до великої кількості антибіотиків та лікується антибіотиком останнього резерву. Тож такі пластирі можуть стати кращим варіантом лікування важких бактеріальних інфекцій шкіри, замінивши внутрішньовенне введення ліків масивом мікроголок, які можуть проколоти шкіру та доставити антибіотики, не потрапляючи в системний кровотік.