Ісландські дослідники виявили варіанти гену, що пов’язані з більш інтенсивним сприйняттям запахів локриці та кориці, та варіант, що робить людей менш сприйнятливими до запаху гнилої риби, пишуть вчені у статті дослідження в журналі Current Biology.
Як ми відчуваємо запахи?
Ми можемо відчувати різні запахи завдяки роботі нюхової системи, зокрема, нюхових рецепторів, які розташовані у носовій порожнині. Коли молекула запаху з’єднується з відповідним рецептором, до відповідальних за обробку запахів відділів мозку надходять сигнали. Наша реакція за запахи залежить від багатьох чинників, як-от особистого досвіду та емоцій, але вагому роль у цьому відіграє також наша генетика, хоча нам поки що мало відомо про цей аспект. Щоб з’ясувати генетичні особливості нюху, вчені з ісландської компанії генетичних досліджень deCODE Genetics провели найбільше у своєму роді дослідження геному.
Що за дослідження?
До дослідження залучили понад дев’ять тисяч ісландців, яких просили нюхати спеціальні пристрої, схожі на ручку, які представляли шість ключових запахів: локриці, кориці, риби, лимону, м’яти та банану. Учасників просили описати запахи та оцінити їхню інтенсивність і приємність за семибальною шкалою. Потім науковці розшифрували їхні геноми, щоб визначити генетичні особливості, залучені до сприйняття запахів.
Як гени впливають на нюх?
Генетичний аналіз виявив три специфічні гени, які відповідають за сприйняття запаху риби, локриці та кориці. Люди, які мали особливі варіанти останніх двох генів, відчували запахи кориці та локриці інтенсивнішими та приємнішими за решту. Але особливо цікавим виявився варіант, який пов'язаний зі сприйняттям молекули триметиламіну. Саме вона в основному відповідає за специфічний запах гнилої риби.
Варіація гену нюхового рецептора, який називається TAAR5, зумовлює зменшення негативного сприйняття людиною триметиламіну. Учасники досліду із цим варіантом назвали запах менш інтенсивним та неприємним, ніж інші добровольці. Навіть більше, деякі з них повідомили, що їм подобається цей аромат - вони описали його як карамельний або трояндовий. Серед ісландців носіями цього варіанту є 2,2 відсотка, що досить багато у порівнянні до 0,8 відсотка південноєвропейців та 0,2 відсотка африканців. Вчені пояснюють це певним місцевим добором, оскільки в Ісландії риба протягом століть займала вагоме місце у раціоні ісландців.