Біологія
Біологія

Довгохвості лонтри продемонстрували багатий вокальний репертуар

Австрійські вчені вперше детально описали вокалізацію довгохвостих лонтр. Всупереч одиночному способу життя, у цих тварин виявили багатий репертуар із шести типів звуків, який вони видають і різних соціальних ситуаціях. Результати спостереження можуть допомогти вивчати еволюцію звукової комунікації у видрових. Вони опубліковані в журналі PLOS ONE.

Carla Antonini / Wikimedia Commons

Carla Antonini / Wikimedia Commons

Чому це вивчали?

Водні ссавці часто характеризуються складним соціальним життям та комунікаційними системами. Типовим прикладом можна назвати китів та дельфінів, але до таких тварин також можна віднести представників підродини видрових (Lutrinae). Це хижі тварини, що дуже добре пристосувалися до проведення більшої частини життя у воді. Деякі види живуть групами, що пояснює їхню розвинену й різноманітну вокалізацію, пов'язану з конфліктними ситуаціями, спаровуванням, виховуванням дитинчат тощо. Вони можуть мати понад 20 різних звуків, кожний з яких має своє призначення. Разом із тим, інші видрові можуть вести переважно самотній спосіб життя. Оскільки вони рідше спілкуються зі своїми родичами, то їхній репертуар вигуків здебільшого бідніший. Через таке різноманіття соціального устрою в групі видрових ці тварини можуть бути хорошим прикладом для вивчення еволюції соціальної поведінки та комунікації зокрема. Цьому сприяє також те, що наразі до підродини видрових зараховують 13 різних видів тварин. І якщо вокалізація більшості з них вивчена, то сказати те ж щодо довгохвостої лонтри (Lontra longicaudis), яка спілкується з собі подібними лише в період розмноження, не можна. Тому вчені з Віденського університету взялися вивчати комунікацію в цих тварин.

Як вчені підішли до завдання?

Дослідники вирішили поспостерігати за трьома парами довгохвостих лонтр. Ці тварини утримувалися в притулку на острові Санта-Катаріна, Бразилія, оскільки рано стали сиротами. Лонтри проживали у трьох різних вольєрах, де їх розмістили попарно — самку із самцем. Усі шість тварин мали одне з одним слуховий контакт, але обмежений візуальний та слуховий, у залежності від розташування їхніх вольєрів.

Науковці провели декілька місяців спостерігаючи, які звуки видають лонтри та у яких ситуаціях, щоб могти судити про їхнє значення в комунікації. У цей час автори записували вокалізацію тварин, а згодом проаналізували звуки, щоб виявити подібності й відмінності між ними. Усього під детальне вивчення підпали 422 високоякісних аудіозаписи та 990 описаних випадків їхнього використання тваринами.

Що нового дізналися про спілкування лонтр?

Дослідники змогли чітко виділити в репертуарі довгохвостих лонтр шість окремих типів вигуків, які пов'язані з 14 типами поведінки. Так, тварини видавали коротке цвірінькання, коли прагнули взаємодії з доглядальниками або науковцями, зрідка — з іншими лонтрами, а також під час ігор. Подібний до нього писк стосувався ситуацій, у яких лонтри тісно контактували, наприклад, під час грумінгу. Гогочуть тварини здебільшого до людей, випрошуючи собі увагу або їжу. Гарчать, як можна здогадатися, коли відчувають небезпеку або попереджують про неї інших. Частіше таку вокалізацію вони видавали, прагнучи захистити свою їжу або виказуючи невдоволення близькістю іншої особини. Вчені також помітили, що лонтри хіхікають, часто встаючи на задні ноги або витягуючись у бік чогось нового. Приміром, такі звуки «сміху» вони видавали, коли чули або бачили наближення годувальника з їжею, дивилися назовні з вольєра, гуляли з отриманою рибою в роті, спостерігали за активністю людей, бігали з одного кінця клітки в інший або лазили по її сітці. Нарешті, шостий тип вигуків — це крик. Короткі крики продукували лонтри часто після того, як до них мимоволі торкнулися або наблизилися інші тварини, зокрема під час соціальних ігор. Іноді крик лонтри може ставати довгим, якщо настирлива особина все одно наближається або якщо лонтра налаштована агресивно, наприклад, під час фізичної загрози або атаки.

Автори відмічають, що цвірінькання та хіхікання також властиве іншим видровим. Ймовірно, ця вокалізація була притаманна їхньому спільному предку. Надалі науковці планують детальніше дослідити, як еволюціонувала комунікація у видрових, та знайти спосіб застосувати свої результати для збільшення популяції нечисленних довгохвостих лонтр.