Вчені проаналізували добре збережений екземпляр пситакозавра SMF R 4970 раннього крейдового періоду та реконструювали зовнішній вигляд його клоаки. Анатомія та пігментація цього отвору відрізняються від сусідніх областей тіла, що передбачає його можливе використання для зорових та нюхових сигналів. Відповідна стаття надрукована у журналі Current Biology.
Що відомо про цей екземпляр?
Скам’янілість SMF R 4970 добре збережена та належить до пситакозаврів, групи динозаврів раннього крейдового періоду (близько 120 мільйонів років тому) з китайської біоти Джохол. Попередні дослідження змогли встановити його забарвлення. Воно було темним, більш світлим на животі та під хвостом, тоді як грудна клітка була більш пігментованою. Тварина використовувала своє забарвлення як камуфляж. Це свідчить про те, що цей динозавр населяв закрите середовище проживання, таке як ліс з відносно густими кронами дерев. Раніше зазначалося, що зовнішня область клоаки цього екземпляра була добре збережена, але її детальну анатомію спершу реконструювали неправильно.
Моделювання зовнішнього вигляду SMF R 4970. Jakob Vinther et al
Яке дослідження провели вчені?
Дослідники проаналізували клоаку динозавра. Хоча її внутрішні частини не збереглися, вчені змогли зробити висновки на основі її зовнішнього вигляду. Клоака демонструє особливості, схожі на ті, що притаманні крокодилам та алігаторам. Зовнішні краї клоаки сильно пігментовані меланіном. Ця пігментація, на думку авторів дослідження, слугувала для посилання зорових сигналів. Крім того, великі пігментовані ділянки по обидва боки отвору могли містити в собі мускусні запашні залози для приваблення сексуальних партнерів запахом.
Клоака динозавра. Jakob Vinther, University of Bristol and Bob Nicholls/Paleocreations.com 2020