Біологія
Біологія

Досліди на мишах розкрили зв'язок стресу та випадіння волосся

Американські дослідники з'ясували біологічний механізм, який лежить в основі випадіння волосся у відповідь на хронічний стрес. Досліди на мишах показали, що гормон стресу порушує роботу клітин, які виводять стовбурові клітини волосяних фолікулів із фази спокою. Результати можуть сприяти розробленню методів відновлення росту волосся. Дослідження оприлюднене в журналі Nature.

Клітини дермального сосочка (зелені) виробляють білок GAS6, який активує стовбурові клітини волосяного фолікула. Hsu Laboratory / Harvard University

Клітини дермального сосочка (зелені) виробляють білок GAS6, який активує стовбурові клітини волосяного фолікула. Hsu Laboratory / Harvard University

Чому випадає волосся?

Тривалий стрес виснажує не нас не тільки психологічно, а й фізіологічно. Він спричиняє помітні зміни в роботі організму, які можуть проявлятися багатьма захворюваннями та станами. Приміром, довгий час стрес пов'язували із випадінням волосся або порушеннями його росту. Багато людей відчули й на своїй шевелюрі наслідки хвилювань, але точний процес, що відповідальний за це, залишався незрозумілим.

Волосяні фолікули, з яких виростають волосини, є одними з небагатьох тканин у ссавців, які можуть проходити цикли регенерації протягом життя. Їм властивий почерговий перехід від фаз зростання до спокою, що забезпечується активністю стовбурових клітин волосяних фолікулів (hair follicle stem cells, HFSC). Під час фази росту стовбурові клітини активні й тоді волосина зростає. А після настання фази спокою стовбурові клітини стають суттєво спокійнішими, а волосина може з легкістю випасти із фолікула. Якщо ці клітини залишаються довгий час малоактивними, і кількість фолікулів у фазі спокою зростає, спостерігається сильне випадіння волосся. Вчені з Гарвардського університету спробували зрозуміти, чому так відбувається під час хронічного стресу, а для цього провели досліди на мишах.

Що з'ясували дослідники?

Спочатку дослідники впевнилися, що стрес справді призводить до випадіння шерсті у мишей через подовження фази спокою у клітин волосяних фолікулів. Для цього тварин нервували спалахами світла або хитанням кліток і досліджували їх фолікули. Подальше дослідження показало, що саме гормон стресу кортикостерон, відповідальний за зміни активності HFSC: коли вони підвищували його рівень у крові інших мишей, то їхні волосяні фолікулярні клітини переходили в такий же стан, як і в мишей у стресових умовах. І навпаки, коли вчені забирали гормон, то в мишей фаза спокою стовбурових клітин ставала дуже короткою і тварини активно вирощували нові волосини навіть у старому віці, коли в нормі регенерація волосяних фолікулів сповільнюється.

Але, як з'ясувалося, кортикостерон не впливає на стовбурові клітини безпосередньо. Натомість він діє на розташовані під волосяним фолікулом клітини дермального сосочка. Вони підтримують стовбурові клітини волосяного фолікула, але кортикостерон перешкоджає виділенню ними білка GAS6, що сприяє активації HFSC. Проте штучне додавання мишам GAS6 змушувало стовбурові клітини виходити з фази спокою та сприяти формуванню нової волосини, навіть у мишей у стресових умовах.

Що нам дають ці результати?

Дослідження проведене на мишах, але воно вказує, на що саме треба звернути увагу в подальших дослідах на людях. Кортикостерон є головним гормоном стресу в мишей, але в людей його роль виконує кортизол. Так само є деякі відмінності між циклічністю волосяних фолікулів у людей та інших тварин. Але якщо такі ж самі механізми впливу стресу на зростання волосся виявлять у людей, це дасть надію на створення терапії втрати волосся. Можливо, що GAS6 можна використовувати для реактивації стовбурових клітин волосяних фолікулів.