Археологія

Ділянка у 25 кілометрах від Стоунхенджу виявилася джерелом для його мегалітів

Аналіз геохімічних даних показав, що 50 з 52 сарсенових мегалітів, найбільших блоків Стоунхенджу, походять з одного джерела. Воно знаходиться у місцевості під назвою Вествудс у графстві Вілтшир, на відстані 25 кілометрів від кромлеху. Археологи прийшли до такого висновку, порівнявши геохімічний підпис мегалітів із даними, зібраними з сарсенів усієї південної Британії, говориться у статті, надрукованій в журналі Science Advanced.

Впродовж кількох століть вчені дискутували щодо походження каменів, які використовувалися для будівництва Стоунхенджу, а також методів та маршрутів їхнього транспортування. Древній кромлех був споруджений у середині третього тисячоліття до нашої ери та складається з двох типів валунів: найменших магматичних “блакитних каменів” та великих сарсенових плит. Обидва нетипові для місцевості, у якій знаходиться Стоунхендж. Для “блакитних каменів” вдалося вказати точне джерело — це Пагорби Преселі, які розташовані у південно-західній частині Уеллса, на відстані понад 200 кілометрів від споруди. А от походження великих мегалітів, що складають основу композиції Стоунхенджу, лишалося невідомим.

Щоб з’ясувати це, команда археологів спершу просканувала поверхні плит за допомогою портативного рентгенівського флуоресцентного спектрометру. Це дозволило визначити хімічний склад валунів. Потім вчені проаналізували їхню внутрішню композицію, використавши для цього зразок, взятий з середини одного з каменів у 1958 році, та порівняли ці дані із сарсенами південної Британії

Виявилося, що 50 з 52 великих мегалітів Стоунхенджу мають однаковий хімічний склад із камінням, що знаходиться у місцевості під назвою Вествудс на відстані 25 кілометрів від кромлеху. Люди жили на цьому плато площею приблизно 6 квадратних кілометри з часів мезоліту, тобто більше 8 тисяч років тому. У минулому цей район був багатий на сарсени, до того ж тут поширені видобувні ями, що залишилися від валунів.

Після того, як вчені визначилися із джерелом походження плит, вони змогли побудувати можливі маршрути їхнього транспортування. Втім, чому будівельники обрали саме камені Вествудсу, і досі не до кінця зрозуміло. Автори дослідження припускають, що справа у розмірі та якості валунів, а також їхньому розташуванню на висоті та відносній близькості до Стоунхенджу.

Окрім того, залишається відкритим питання про походження двох інших мегалітів, а також приблизно 28 валунів, які колись були частиною споруди, але зараз втрачені. Можливо, вони були встановлені іншою командою будівельників, або навіть іншою неолітичною спільнотою.

NAUKA.UA