Біологія

Дикого новогвінейського співочого собаку знайшли вперше за 40 років

Дикі високогірні собаки, сфотографовані в Новій Гвінеї. Anang Dianto / Science

Дикі високогірні собаки, сфотографовані в Новій Гвінеї. Anang Dianto / Science

Вчені знайшли докази того, що новогвінейські співочі собаки, яких не помічали в дикій природі понад 40 років, не вимерли. Під час експедиції дослідники здобули зразки ДНК гірських тварин Папуа Нової Гвінеї, які були дуже схожими до зниклих, та порівняли їх із ДНК новогвінейських співочих собак, які утримуються в неволі. Результати вивчення вказали на те, що насправді дві групи собак мають майже ідентичний геном, отже дикі собаки все ще живуть на волі. Відповідне дослідження вчені описали у статті журналу Proceedings of the National Academy of Sciences.

Новогвінейські співочі собаки називаються так, тому що вирізняються своєю особливою, протяжною манерою виття. Колись вони були досить численними та населяли високогір’я острова Нова Гвінея. Хоча 200-300 собак все ще живуть у зоопарках та заповідниках у всьому світі, проте, починаючи із 1970-х років, коли люди різко поширилися на їхній території, більше не з’являлося задокументованих випадків спостереження цих собак у дикій природі. Щоб дізнатися більше про цих тварин, міжнародна група експертів вирушила в експедицію на гори Папуа Нової Гвінеї.

Що там знайшли?

Дослідники сфотографували та зібрали зразки випорожнень 15 високогірних диких собак, які виглядали, поводилися та вили дуже подібно до новогвінейських співочих. Через два роки вдалося зібрати ще й зразки крові трьох тварин, за якими вдалося розшифрувати їхній геном.

Що показав аналіз?

Науковці порівняли ДНК невідомих гірських собак із ДНК новогвінейських співочих собак, собак динго та ще понад 161 породи собак. Виявилося, що їхній генетичний профіль був майже ідентичним новогвінейським. Вони обидвоє, до речі, близькоспоріднені з динго та трохи менше із іншими східноазійськими, як-от чау-чау, акіта та шиба-іну.

Водночас вчені помітили, що геном новогвінейських співочих собак деградував через близькоспоріднене схрещування, а гірські собаки мали в геномі “домішки” від місцевих сільських собак. Однак, вчені вважають, що це по суті все ж одні й ті ж собаки.

Що буде потім?

Науковці мають намір відновити популяцію диких новогвінейських співочих собак. Вони розглядають варіант із схрещенням собак у неволі з дикими, що могло би зберегти популяцію гірських собак та відновити втрачену за роки частину генетичного різноманіття в ізольованих.

Можливо також, що наступні дослідження тварин дадуть краще розуміння походження та функцій унікального голосу новогвінейських співочих собак.