Міжнародна група дослідників з’ясувала, що дельфіни можуть свідомо сповільнювати свій серцевий ритм на початку пірнання, щоб уникнути розвитку декомпресійної хвороби. Водночас автори побоюються, що стрес від людського шуму може завадити тваринам робити це, тому вони можуть бути вразливішими до виникнення небезпечного стану. Дослідження опубліковане у журналі Frontiers in Physiology.
Що таке декомпресійна хвороба?
Водолази під час випливання з води повинні бути особливо обережними та не поспішати. При швидкому переході із середовища з високим тиском, води, у середовище з нижчим тиском, повітря, у крові починають виникати крихітні бульбашки газів (особливо інертного азоту, який хоч і наявний в організмі, зазвичай ніяк не проявляється), які пошкоджують клітини кровоносних судин і можуть блокувати кровотік. Цей стан називають декомпресійною, або кесонною, хворобою і в залежності від важкості він може проявлятися такими незначними симптомами як м’язовий чи суглобовий біль, або ж серйозним паралічем чи навіть раптовою смертю. Вважають, що морські ссавці, приміром, дельфіни та кити, не стикаються з таким станом, і міжнародна група науковців вирішила детальніше дослідити це явище та провела власні експерименти.
Які досліди провели вчені?
У процесі вивчення дослідники навчили трьох особин звичайної афаліни (Tursiops truncatus) робити короткі або тривалі пірнання по команді. Щоб дати тваринам розуміння того, на який час треба затримати дихання, дослідники показували їм відповідний візуальний символ. Під час пірнання науковці вимірювали за допомогою електрокардіографії ритм серцевих скорочень афалін, який може впливати на розвиток декомпресійної хвороби.
Вчені пишуть, що тварин не примушували брати участь у дослідах і вони могли відмовитися від проведення експерименту у будь-який момент.
Що відбувалося з афалінами?
Дослідники помітили, що з початком пірнання тварини починали сповільнювати частоту серцевих скорочень. При цьому під час приготувань до тривалої затримки дихання вони робили це швидше та досягали повільнішого серцевого ритму, ніж у випадку короткотривалого пірнання. Завдяки цьому вони можуть зберігати більше кисню та уникати декомпресійної хвороби обмежуючи проникнення азоту.
Дослідники вважають, що скоріше за все, цей процес є свідомим у дельфінів. Вони контролюють, скільки крові та куди саме надходить у легені, щоб уникнути поглинання азоту. Але вчені побоюються, що стрес від шумів, наприклад, сонарів або машин для виявлення нафти, може завадити усвідомленому сповільненню серцевого ритму та, можливо, збільшувати для тварини ризик виникнення декомпресійної хвороби.