Астрономія
Астрономія

Чорна діра центральної галактики подовжила зореутворення галактик-супутників

Дослідники проаналізували більше 124 тисяч галактик-супутників та виявили, що серед тих, які наближалися ближче до площини своїх центральних галактик, було більше галактики із зореутворенням. На думку астрономів, потоки від активного ядра галактики очищають циркумгалактичне середовище, зменшуючи його тиск на супутники, тому ті довше не згасають. Відповідна стаття надрукована у журналі Nature.

Gabriel Pérez Díaz, SMM (IAC), Dylan Nelson (Illustris-TNG)

Gabriel Pérez Díaz, SMM (IAC), Dylan Nelson (Illustris-TNG)

Як взаємодіють галактики-супутники і центральні галактики?

Галактики-супутники обертаються навколо інших, набагато масивніших галактик. Взаємодія між цими системами може призвести до видалення газу з супутника, через що той згасає, тобто перестає утворювати нові зірки. Тобто, еволюція галактик-супутників визначається їхньою постійною взаємодією з циркумгалактичним середовищем центральної галактики. На умови в такому середовищі, в свою чергу, можуть впливати газ і енергія, що викидаються з надмасивної чорної діри центральної галактики. Однак до чого саме це призводить, лишається дискутивним питанням.

Яке дослідження провели астрономи?

Дослідники використали дані Слоанівського цифрового огляду неба, щоб проаналізувати 124163 галактики-супутника, що знаходяться під гравітаційним впливом 29631 гало темної матерії з масами від трильйона до 0,1 квадрильйона сонячних мас. Для кожного супутника дослідники визначили зоряну масу та швидкість зореутворення. Після цього науковці проаналізували, як супутники розподіляються навколо своїх центральних галактик. Вони визначали кут між головною віссю центральної галактики та положенням супутника. Потім отримані дані перевірили за допомогою космологічної симуляції з інструментом IllustrisTNG.

Ignacio Mart´ın-Navarro et al

Ignacio Mart´ın-Navarro et al

Про що вони дізналися?

Виявилося, що згаслі супутники відносно рідше зустрічаються вздовж малої осі їхніх центральних галактик, тобто над активними ядрами. Такий зв'язок може здатися не інтуїтивним, оскільки енергія та маса викидів чорної діри виходять переважно в цьому напрямку. Однак, на думку астрономів, саме викид енергії вздовж малої осі впливає на збереження зореутворення галактик-супутників. Викиди активного ядра галактики формують бульбашки низької густини в циркумгалактичному середовищі, що оточують центральну галактику. Коли галактики-супутники проходять через ці регіони, процеси, які безпосередньо можуть зупиняти зореутворення, такі як тиск газу, стають менш ефективними. Тому супутники уздовж малої осі центральних галактик зберігають свій газ та продовжують зореутворення.