Хондри всередині метеорита Allende. Shiny Things / Wikimedia Commons
Вчені дослідили частинки метеоритів-хондритів та виявили, що деякі з них містять матеріал як з внутрішньої, так і з зовнішньої частини Сонячної системи. Це вказує на те, що міграція речовини відбувалася, навіть коли Юпітер очистив частину протопланетного диска від пилу і газу, створивши «бар’єр» для матеріалу. Дослідження вказує, що цей «бар’єр» не був повністю непроникний, або ж існували додаткові механізми для транспортування речовини до зовнішньої Сонячної системи. Стаття про це доступна у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Що таке хондрити?
Хімічні та ізотопні ознаки примітивних метеоритів є потужним засобом відстеження механізму формування планет. Свідченням складу протопланетного диска, з якого сформувалися тіла Сонячної системи, є хондрити — тип метеоритів, що складається з більш дрібних частинок, які називаються хондрами. Матеріал, який міститься в хондритах, надзвичайно старий. Дослідники можуть з’ясувати, де і коли ці метеорити утворилися, вимірюючи співвідношення ізотопів таких елементів, як кисень, титан та хром.
Попередні роботи показали, що метеорити за складом діляться на дві широкі групи. Вуглецеві метеорити виникли у зовнішній Сонячній системі. Невуглецеві метеорити утворилися ближче до Сонця, яке випарувало з них леткі сполуки. Вважається, що Юпітер, який сформувався раніше, очистив свою орбіту від пилу та газу, створивши «бар’єр» для матеріалу, який більше не міг мігрувати між зовнішньою та внутрішньою частинами Сонячної системи. Астрономи, що використовують радіотелескоп ALMA, спостерігали таке ж саме явище на протопланетних дисках навколо інших зірок.
Яке дослідження провели вчені?
Вчені провели детальне дослідження ізотопів 30 метеоритів та підтвердили, що вони діляться на дві різні групи: невуглецеві та вуглецеві. Потім вони вивчали окремі хондри з двох хондритів: метеорита Allende, що впав у Мексиці в 1969 році, і метеорита Karoonda, який впав у Австралії в 1930 році. Виявилося, що ці метеорити містять хондри як із внутрішньої, так і з зовнішньої Сонячної системи.
Як це можна пояснити?
Деякий матеріал із внутрішньої Сонячної системи зміг перетнути «бар’єр» Юпітера, щоб злитися із зовнішніми хондрами Сонячної системи та сформувати астероїди, які потім впали на Землю. Таким чином, цей «бар’єр» не був абсолютно непроникний для міграції міліметрових матеріалів. Можливо, цьому сприяли додаткові механізми. Наприклад, сонячні вітри у внутрішній частині системи могли сприяти міграції частинок через орбіту Юпітера.
Нове дослідження допоможе скласти повну картину механізму формування Сонячної системи.