Експеримент на пацюках показав, що відповідальний за відчуття голоду гормон грелін може впливати на пам’ять, взаємодіючи з мозком через блукаючий нерв. Блокування чутливих до греліну рецепторів призвело до того, що у тварин порушилася епізодична пам’ять, пишуть вчені у статті журналу Current Biology.
Як кишечник пов’язаний із мозком?
Численні попередні дослідження вже демонстрували міцний зв’язок між роботою кишечника та мозку. І це не дивно, оскільки наш шлунково-кишковий тракт пронизаний величезним масивом нейронів, які пов’язані з мозком через довгий нерв, названий блукаючим. Два роки тому дослідники із Університету Південної Каліфорнії з’ясували, що пошкодження цього нерва у тварин погіршує їхню здатність контролювати харчову поведінку, але, крім того, спричиняє когнітивні порушення. Наприклад, в них погіршується просторова пам’ять, яка забезпечує навігацію та орієнтування у довкіллі. Цього разу вчені зосередилися на аспекті взаємодії кишечник-мозок через гормон грелін, який утворюється в шлунку і відповідає за відчуття голоду.
Що досліджували вчені?
Звичайно у відповідь на вироблення в шлунку гормону греліну чутливі до нього нейрони посилають сигнали мозкові через блукаючий нерв. Проте у своїх дослідах на пацюках науковці заблокували активність цих нейронів, тож комунікація між шлунком та мозком виявилася порушеною. І це, очевидно, спричинило зміни поведінки тварин. Спочатку вчені помітили, що пацюки стали їсти частіше, і як наслідок набирали вагу і мали порушену регуляцію рівня глюкози в крові. Але що важливіше, у цілому тварини не почали їсти більшими порціями.
То що стало із тваринами?
Отже, пацюки стали споживати їжу у такій самій кількості, як звичайно, але робили це частіше. Вчені схильні пояснювати це порушенням пам’яті тварин. Інакше кажучи, вони просто забували, що вже поїли, та невдовзі знову шукали поживу.
Погіршення пам’яті унаслідок блокування відповіді на грелін, схоже, має вибірковий характер. Наприклад, тварини добре пам’ятали, де саме шукати їжу, якщо зголодніють. Дослідники кажуть, що у їхніх піддослідних погіршилася в основному епізодична пам’ять. Саме завдяки їй ми можемо згадати якісь епізоди життя, наприклад, дитячий день народження або вчорашній сніданок.
Звісно, потрібно провести ще немало досліджень, але автори дослідження сподіваються, що їхнє відкриття колись допоможе лікувати такі стани, як деменція та погіршення когнітивних здібностей.